Довгодько Іван Вікторович

Довгодько Іван Вікторович
Загальна інформація
Національністьукраїнець
Громадянство Україна[1]
Місце проживанняУкраїна, м.Київ
Народження15 січня 1989(1989-01-15) (35 років)
Київ
Зріст197см
Вага100кг
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
БатькоДовгодько Віктор Іванович
МатиДовгодько Валентина Дмитрівна
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуакадемічне веслування
ДисциплінаМ4х, М2x
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
КлубДніпродзержинський спортивний клуб «Дзержинка», СТ Збройних сил України
Нагороди
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
майстер спорту України міжнародного класу
Академічне веслування, чоловіки
Представник Україна Україна
Чемпіонат світу
Золото 2014 Амстердам M4x
Бронза 2018 Пловдив M4x
Чемпіонат Європи
Бронза 2010 Монтемор-у-Велю M4x
Срібло 2012 Варезе M4x
Золото 2014 Белград M4x
Срібло 2015 Познань M4x
Універсіади
Срібло 2013 Казань М2x

Іва́н Ві́кторович Довгодько (нар. 15 січня 1989, Київ) — український академічний веслувальник, чемпіон і призер чемпіонатів світу та Європи., заслужений майстер спорту України з академічного веслування.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походить з родини державних службовців, батько, Довгодько Віктор Іванович — полковник, працює в Міністерстві оборони України, майстер спорту міжнародного класу СРСР з академічного веслування. Мати, Довгодько Валентина Дмитрівна, працює в Міністерстві молоді та спорту України, майстер спорту СРСР з академічного веслування. Довгодько Наталія Вікторівна — його сестра, олімпійська чемпіонка, також заслужений майстер спорту України з академічного веслування.

Навчався в київській гімназії.

З 2001 року займається в Києві на базі «Зеніт», тренувала Кирилова Раїса Семенівна. Того ж року в офіційному старті на чемпіонаті Києва серед молодшого юнацтва — одинадцятий.

2002 року на першості України в одиночці зайняв 16 позицію.

З 2007 року представляв Дніпродзержинський спортивний клуб «Дзержинка». Того ж року в парній двійці на юнацькому чемпіонаті світу зайняв третє місце.

2009 року на молодіжному чемпіонаті світу — в парній четвірці друге місце.

2010 року — на чемпіонаті Європи в парній четвірці — третє місце.

2011 року служив в Збройних силах України.

2011 рік — молодіжний чемпіонат світу, парна четвірка — перше місце,

  • на чемпіонаті Європи в парній двійці — четверте місце,
  • на Кубку світу — в парній четвірці — третє місце.

2012 року брав участь у Лондонській Олімпіаді, в складі парної четвірки (Володимир Павловський, Костянтин Зайцев, Сергій Гринь, Іван Довгодько) зайняв дев'яте місце.

Того ж року закінчив Київський політехнічний інститут — інженер-механік біотехнології та біоенергетики.

На чемпіонаті Європи 2012 в складі парної четвірки зайняв друге місце.

В липні 2013 на Універсіаді в Казані срібло завоювали двійка парна — Іван Довгодько і Олександр Надтока.

2014 року було сформовано нову парну четвірку. До її складу увійшли Іван Довгодько, Олександр Надтока, Артем Морозов, Дмитро Міхай. це було дуже вдале рішення, бо вже на чемпіонаті Європи українські спортсмени здобули золото. А на чемпіонаті світу, вони не тільки здобули перемогу, але і поставили світовий рекорд 5:32:260.

На чемпіонаті Європи 2015 в тому ж складі парна четвірка була другою, але на чемпіонаті світу 2015 не потрапила в головний фінал, залишившись восьмою.

На чемпіонаті Європи 2016 і Олімпійських іграх 2016 Довгодько в складі четвірки залишився поза межею призерів, фінішувавши двічі шостим.

На чемпіонаті Європи 2017 в парній четвірці — дев'яте місце, на чемпіонаті світу 2017 — одинадцяте.

2018 року в складі четвірки парної (Дмитро Міхай, Сергій Гринь, Олександр Надтока, Іван Довгодько) на чемпіонаті Європи був четвертим, а на чемпіонаті світу — третім. 2019 року на чемпіонаті Європи був шостим, а на чемпіонаті світу — десятим.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ivan Dovgodko
  2. Указ Президента України № 392/2013 від 25 липня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 16 листопада 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]