Доля (міфологія)

До́ля — участь, доля у різних значеннях; у слов'янській міфології цей термін уособлював щасливий життєвий шлях, вдачу. Вважалося, що Доля була даром богів, силою, даною ними людині для подолання життєвих труднощів. Доля з'являлася у момент народження і супроводжувала людину до смерті, у великій мірі впливаючи на її життя та особистість. Доля дається людині передусім матір'ю, обумовлена родом, предками і визначається рожаницями[1][2].

Спочатку саме слово "бог" мало значення "доля". У слов'янських міфологічних та фольклорних текстах поряд з доброю Долею як персоніфікацією щастя виступають ще зла (нещасна, лиха) доля, недоля, лихо, судома, нещастя, біда, нужда, злидні — як втілення поганої долі.

Повір'я про Долю пов'язані передусім з осмисленням індивідуальної (особистої, власної) долі як участі, певних переваг, благ, щастя, котрим згори наділяється людина при народженні і котре кожному наче видається з спільного, належного всьому соціуму, обсягу щастя.

Інше персоніфіковане втілення щастя — зустріч (д.-рус. устръча), протиставлення нещастю — невстрече (серб. Срећа і Несрећа у сербській народній поезії). Зустріч уявляли у вигляді красивої дівчини-ткалі, котра плете золоту нитку людської долі. Вона допомагає людям у сільськогосподарських справах та по господарству, а також у вдалих розвагах. Антитезою є Незустріч — Несреча — сива стара бабця з сумним втомленим поглядом. Несреча теж ткаля, але пряде вона занадто тонку нитку.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Первісне значення слова «доля» (судьба) — частина.

Прислів'я та приказки

[ред. | ред. код]
  • Всяку долю Бог посилає.
  • Слава Богу, не без долі: збіжжя нема, так діти є!
  • Воля, неволя — така наша доля!
  • І була би доля, так немає волі.
  • Не у волі щастя, а у долі.

Топоніміка

[ред. | ред. код]

Окремі дослідники вказують на існування наприкінці XIX століття гори Доля в Прибалтиці.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ДОЛЯ — в славянской мифологии олицетворение счастливой судьбы, удачи. // Большой Энциклопедический словарь [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]
  2. ДОЛЯ — в славянской мифологии воплощение счастья, удачи, даруемых людям божеством; первоначально само слово бог имело значение «доля». Наряду с доброй Д. как персонификацией счастья в мифологических и позднейших фольклорных текстах выступают злая (несчастная, лихая) Д., недоля, лихо, горе, злосчастие, беда, нуж(д)а, бесталаница, кручина, бессчастье, злыдни как воплощения отсутствия Д., дурной Д. // Мифы народов мира [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.]
  3. Лызлов В. История земли Варяжской Руси и борьбы русскаго народа с латинской пропагандою в пределах ея. – Вильна: типография М.Б. Жирмунскаго, 1886. – С. 54.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]