Дощі випадають | ||||
---|---|---|---|---|
There Will Come Soft Rains | ||||
Жанр | фантастично-антиутопічне оповідання | |||
Форма | оповідання | |||
Автор | Рей Бредбері | |||
Мова | англійська | |||
Написано | 1950 | |||
Опубліковано | 1950 | |||
Опубліковано українською | 1988 | |||
Переклад | Олександр Терех | |||
Цикл | Марсіанські хроніки | |||
| ||||
«Дощі випадають» (англ. There Will Come Soft Rains, Піде легкий дощ) — коротке оповідання Рея Бредбері у постапокаліптичному жанрі з циклу «Марсіанські хроніки», вперше видане журналом «Collier's» 6 травня 1950 року. Вважається одним з найвідоміших науково-фантастичних оповідань.
Дія оповідання відбувається в Олендейлі у Каліфорнії і триває з 4 серпня по 5 серпня 1985 року (у пізньому виданні дата була замінена на 2026 рік) в автоматизованому будинку, який виконує свої обов'язки попри те, що його жителі давно загинули.
Назва оповідання походить від вірша Сари Тісдейл з тією ж назвою, цитованого в творі.
Сталася катастрофа — все місто було зметено ядерним смерчем, що не залишив в живих нікого з людей. Але в одному-єдиному дивом вцілілому розумному будинку триває розмірений і сталий розпорядок дня — автоматичні системи будинку готують сніданок, прибирають будинок, заправляють ліжка, миють посуд, наспівуючи, нашіптуючи, скандуючи, звертаючись до людей, не підозрюючи, що від їх господарів не залишилося нічого — єдине нагадування про них — білі тіні на одній зі стін будинку, почорнілій від потужного спалаху. Господарів більше немає, але будинок завзято охороняє їхній спокій, відлякуючи випадково вцілілих птахів закриванням віконниць. О дванадцятій годині дня до будинку прийшов пес, він істерично гавкав, шукав господарів, і зрозумівши, що будинок порожній, помер в нападі сказу. А ввечері автомат, не отримавши відповіді господині на свою пропозицію прослухати вірші, декламує для неї її улюблений: «Буде ласкавий дощ» Сари Тісдейл.
Випадкова пожежа на кухні поширюється на весь будинок, пожираючи все, що залишилося від колишнього життя — мікрофільми, книги, меблі, кімнати. Автомати відчайдушно і безглуздо рятують будинок, але він приречений й за ніч згорає дотла. Наступного ранку в радіоактивному світанку у вцілілій стіні залишається один-єдиний голос, що без кінця повторює: «Сьогодні 5 серпня 2026 року, сьогодні 5 серпня 2026 року…».