Дроздовський Михайло Гордійович

Михайло Гордійович Дроздовський
Ім'я при народженніМихаил Гордеевич Дроздовский
Народився7 (19) жовтня 1881(1881-10-19)
Київ
Помер1 (14) січня 1919(1919-01-14) (37 років)
Ростов-на-Дону
Діяльністьофіцер
Відомий завдякиРосійсько-японська війна
Перша світова війна
Громадянська війна
Похід дроздовців
Другий Кубанський похід
Alma materПавловське військове училище
УчасникРосійсько-японська війна, Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Похід дроздовців з Румунії на Дон і Kuban Offensived
Військове званняГенерального штаба генерал-майор (1918)
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святої Анни I ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня з мечами та бантом орден Святого Станіслава III ступеня орден Святої Анни IV ступеня Russo-Japanese War Medal медаль «В пам'ять 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року» медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» Золота зброя «За хоробрість» орден Святого Станіслава
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський.

Михайло Гордійович Дроздовський (рос. Михаил Гордеевич Дроздовский) (7 (19) жовтня 1881(18811019), Київ — 1 (14) січня 1919 Ростов-на-Дону) — російський військовий українського походження, генерал-майор. Учасник Російсько-японської, Першої світової та Громадянської воєн. Один з керівників Білого руху в Росії у 1917—1920, монархіст.

Став першим в історії Білого руху генералом, який відкрито заявив про свою відданість монархії — в той час, коли «демократичні цінності» лютневої революції були ще в честі.[1]

У лютому-квітні 1918 сформув добровольчий загін з офіцерів і солдатів Румунського фронту і привів його на з'єднання з Добровольчою армією (Див.: Похід дроздовців з Румунії на Дон). У травні 1918 був призначений командиром 3-ї стрілецької дивізії в Добровольчій армії. У боях за Ставрополь восени 1918 був поранений. Помер від рани 14 січня 1919 в шпиталі Ростова-на-Дону. Місцеві газети написали його некролог ще при житті воєначальника і потім довго вибачались. Саме у шпиталі йому присвоїли звання генерала. Після смерті його полку присвоїли звання імені генерала Дроздовського.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Походив з потомствених дворян Полтавської губернії.
  • батько: Дроздовський Гордій Іванович (1835—1908). Учасник Севастопольської оборони, колишній командир 168-го Острозького піхотного резервного полку. Помер 11 січня 1908 р. (від туберкульозу легень), похований на старому міському кладовищі м. Чернігів[2]
  • сестра: Юлія Гордіївна

Нагороди

[ред. | ред. код]

Кавалер ордена Святого Георгія 4-го ступеня, ордена Святого Рівноапостольного Князя Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом, ордена Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом, ордена Святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість», ордена Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом. Володар Георгієвської зброї, «Медалі в пам'ять Російсько-Японської війни 1904—1905 років» з бантом, медалі «В пам'ять Вітчизняної війни», світло-бронзової медалі «В пам'ять 300-річчя царювання Дому Романових».

Примітки і посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Цветков В. Ж. Предисловие редактора //Дроздовский и дроздовцы. М.: НП «Посев», 2006. ISBN 5-85824-165-4, стр. 6
  2. ↑ могила збереглася
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.