Дулябський цвинтар

Дулябський цвинтар
Інформація про цвинтар
35°40′34″ пн. ш. 51°28′14″ сх. д.H G O
Країна Іран[1][2]
РозташуванняОкруг Тегеранd[1][2]
District 14d[1][2]
Відкрито1855
Статусхристиянське кладовищеd[2] і пам'ятка культури[1][2]
Охоронний статусІранська національна спадщинаd[1][2]
Площа8 гектар
Мапа
Дулябський цвинтар. Карта розташування: Іран
Дулябський цвинтар
Дулябський цвинтар
Дулябський цвинтар (Іран)

Дулябський цвинтар — історичний цвинтар розташований у східному передмісті Тегерану, Іран.[3] Один з найважливіших християнських цвинтарів, складається з п'яти секцій:[4]

  • Вірменська апостольська
  • Православна (росіяни, грузини та греки)
  • Римокатолицька
  • Вірменська католицька
  • Асирійська (Асирійська східна, Халдейська католицька та Протестантська)

Історія римокатолицького кладовища

[ред. | ред. код]

Витоки католицького кладовища Дуляб йдуть з середини 19-го сторіччя. У 1855 році молодий Доктор Андре Луїс Ернест Клокей, особистий лікар Насер Аль-Дін Шаха, помер і був похований серед поля, розташованого в одному з районів Тегерана — Дуляб, недалеко від вірменського кладовища. Ця ділянка повиненна була стати місцем поховання для всіх католиків Тегерана, іноземців та місцевих жителів. Гробниця Доктора Клокея, оздоблену невеликим цегляним куполом, можна побачити й у ці дні.

З моменту їх прибуття в Тегеран в 1862 році отці Лазаристи, єдині католицькі священики в місті, опікувалися кладовищем. В ті часи налічувалося 87 католиків, що живуть в Тегерані, всі з яких були іноземцями або Халдеями. У 1886 році Жозеф Дезіре Tholozan, французький офіцер Почесного легіону і лікар французької місії, придбати землю для кладовища. З того часу кладовище було на службі католицької громади Тегерана, яка ставала численнішою та  міжнародною.

У 1942 році приблизно 120 000 польських солдатів та мирних жителів прибули до іранського берегу у Бандар-Анзалі. Вони були випущені з радянського полону і представляли польську армію на Сході під командуванням ргенерала Владислава Андерса. Багато з них були настільки бідними й голодними, що не змогли витримати поневірянь в дорозі, й померли одразу після прибуття до Ірану. Через це, польське посольство придбало половину території кладовища та гідно поховало своїх земляків, які загинули в Тегерані.

У 1943 році вірменська Католицька громада збудувала власне кладовище поруч із «латинським», халдеї зробили те саме 1963 року, і на сьогодні комплекс складається з п'яти частин загальною площею близько 76000 м2. 2000 року цвинтар був внесений до переліку національної культурної спадщини (справа № 2688) іранською організацією культурної спадщини (ICHTO).

Протягом другої половини 20-го сторіччя цвинтар продовжувала обслуговувати католицька громада. В середньому на рік проводилося п'ять поховань. Однак у 1990-х роках міська адміністрація анулювала дозвіл на використання землі як кладовища. Було вирішено, що вже минуло сорок років і могили можуть бути знесені, а територія може бути використана для будівельною метою. Було визначено нове місце для католицького кладовища, і Дуляб, здавалося, був приречений на забуття.

Національні громади представлені на католицькому кладовищі включає: Німеччина, США, Англія, Аргентина, Вірменія, Ассирійці (Іран), Австрія, Бельгія, Іспанія, Естонія, Франція, Греція, Нідерланди, Угорщина, Ірак, Ірландія, Італія, Японія, Латвія, Ліван, Литва, Малайзія, Нова Зеландія, Пакистан, Філіппіни, Португалія, Росія, Швеція, Швейцарія, Сирія, Чехія, Словаччина, Туреччина.

Відомі люди поховані на цвинтарі

[ред. | ред. код]
  • Андре луїс Ернест Клокей (1818—1855) — французький лікар в суді Насер Аль-Дін Шах
  • Жозеф Дезіре Толозан (1820—1897) — французький лікар
  • Джуліус Гебауер (1846—1895) — членом Австро-Угорської військової місії в Персії
  • Альфред Жан Батист Лемер (1842—1907) — французький військовий музикант і композитор
  • Граф де Монте-Форте (1878—1916) — австрійський глава поліції Тегеранської
  • Мінадора Хоштария (1881—1924) — дружина Акакій Хоштария
  • Владислав Городецький (1863—1930) — польський архітектор
  • Антуан Севрюгін (1840—1933) — вірмено-іранського фотографа
  • Григор Мікеладзе (1898—1955) — грузинський військовий офіцер у імперської іранської армії
  • Микола Марков (1882—1957) — російський архітектор
  • Ованес Оганян (1896—1960) — режисер, директор першого іранського художнього фільму

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ а б в г д е https://iranarchpedia.ir/entry/17937
  3. ↑ The Catholic Cemetery in Doulab, Tehran, Iran. About Doulab. Doulab Cemetery. Архів оригіналу за 4 серпня 2013. Процитовано 8 січня 2013.
  4. ↑ (persian) Cemetery Doulab www.safarnevis.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.