Дівчинка і відлуння

Дівчинка і відлуння
лит. Paskutinė atostogų diena[1][2]
Жанрдитячий фільм[2], драматичний фільм[1] і мелодрама[d][2]
РежисерАрунас Жебрюнас[1][2]
СценаристАрунас Жебрюнас[1][2] і Анатолій Черченко[1][2]
На основіQ127692242?[2]
У головних
ролях		Lina Braknytėd[1][2][3], Валерій Зубарєвd[1][2][3], Бронюс Бабкаускасd[1][2][3], Kaarel Karmd[1][2][3], Andrius Žibikasd[2], Yevgeny Chudakovd[2] і Гуго Лаур[3]
ОператорJonas Griciusd[1][2]
КомпозиторАльгімантас Бражинскасd[1][2]
ХудожникAlgirdas Ničiusd[1][2]
КінокомпаніяЛитовська кіностудія
Дистриб'юторДержавний комітет СРСР з кінематографії і ED Distributiond[4]
Тривалість64 ± 2 хв.[5][1]
Моваросійська і литовська мова[5]
Країна СРСР[2]
Рік1964
IMDbID 0194918

«Дівчинка і відлуння» (рос. «Девочка и эхо») — литовський радянський художній фільм 1964 року режисера Арунаса Жебрюнаса, екранізація оповідання Юрія Нагибіна «Луна».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Останній день гостює Віка y свого дідуся-рибалки. Має приїхати її батько, а їй не хочеться їхати. Вранці дідусь йде в море перевіряти мережі, а Віка бродить берегом і розмовляє зі своїми друзями-скелями. Мрійлива дівчинка створює свій особливий світ взаємин з людьми і природою.

Тим часом на березі дітлахи з прибережного селища обирають ватажка своєї компанії. Віка помічає, що заводила обманює приятелів: міченого краба, якого повинен зловити в море майбутній ватажок, він ховає в каменях, а кидає в море простого. Віка дістає краба зі схованки і розкриває обман. Тут же на березі вона знайомиться з Романом. Він тільки на один день приїхав на узбережжі і поки нікого не знає.

Ватажок вирішує помститися Вікі і ховає її сукні під час її купання. Роман потрапляє в ситуацію, в якій йому доводиться складати іспит на дружбу…

У ролях

[ред. | ред. код]

Творча група

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Paskutinė atostogų diena
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Девочка и эхо (1964) — 2017.
  3. ↑ а б в г д «Девочка и эхо» (1964)
  4. ↑ Blanc J. La Jeune fille à l'écho — 1993.
  5. ↑ а б PASKUTINĖ ATOSTOGŲ DIENA* - Suskaitmeninti ir restauruoti filmai

Посилання

[ред. | ред. код]