Ебергард Цан
У Вікіпедії є статті про іншихлюдей з прізвищем Цан.
| Ебергард Цан | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Eberhard Detloff Zahn | ||||||
 | ||||||
| Народився | 2 січня 1910 Бармен[d], Бармен (округ)d, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх | |||||
| Помер | 7 лютого 2010 (100 років) Санкт-Вольфганг-ім-Зальцкаммергут, Гмунден, Верхня Австрія, Австрія | |||||
| Країна |  Німеччина | |||||
| Діяльність | керівник | |||||
| Знання мов | німецька | |||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||
| Членство | Corps Austria Frankfurt am Maind | |||||
| Військове звання | Оберст-лейтенант | |||||
| Нагороди |
  | |||||
Ебергард Детлоф Цан (нім. Eberhard Detloff Zahn; 2 січня 1910, Вупперталь, Німецька імперія — 7 лютого 2010, Санкт-Вольфганг-ім-Зальцкаммергут, Австрія) — німецький офіцер, оберст-лейтенант (підполковник) резерву вермахту. Доктор економічних наук. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Отримав вищу економічну освіту, працював на підприємствах IG Farben. Під час мобілізації в серпня 1939 року направлений у 33-й протитанковий дивізіон. За заслуги у Французькій кампанії 1 червня 1940 року підвищений до лейтенанту резерву. В квітня 1945 року його дивізіон відправили у Північну Африку. 15 червня 1941 року зі своєї гармати знищив 6 ворожих танків.
У березні 1943 року переведений у штаб німецьких військ на Сицилії, 28 січня 1944 року призначений командиром 88-го важкого протитанкового дивізіону, який бився на радянсько-німецькому фронті. З 23 вересня 1944 року — командир 101-ї танкової бригади, з 1 листопада 1944 року — командир 21-го, з 15 листопада 1944 року — 9-го танкового полку. В травні 1945 року взятий у полон радянськими військами, але через кілька тижнів втік.
- Залізний хрест
- 2-го класу (24 червня 1940)
- 1-го класу (1 жовтня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Лицарський хрест (30 червня 1941) — за заслуги під в бою з британськими військами. Зі своєї 50-міліметрової гармати Цан підбив 3 ворожих танки. Коли гармата вийшла з ладу, бився як піхотинець, потрапив у полон, але зміг втекти і повернутися на німецькі позиції.
- Дубове листя (№ 204; 6 березня 1943) — за успішне командування 2-ю батареєю 33-го протитанкового дивізіону, під час якого зміг відбити декілька британських атак.
- Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) (17 серпня 1942)
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті
- Нагрудний знак «За танкову атаку»
- Нарукавна стрічка «Африка»
- Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — С. 167 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
- THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1998.