Ебергард фон Шторер

Ебергард фон Шторер
нім. Eberhard von Stohrer[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився5 лютого 1883(1883-02-05)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Штутгарт Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 березня 1953(1953-03-07)[1] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Констанц[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німецький Райх Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправник, дипломат Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор права[1] і доктор політичних наук[d][1]
Посадаambassador of the German Reich to Spaind[1] і посол в Єгиптіd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли католички (Іспанія)
Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли католички (Іспанія)
Імперський орден Ярма та Стріл
Імперський орден Ярма та Стріл

Ебергард фон Шторер (нім. Eberhard von Stohrer; 5 лютого 1883, Штутгарт — 7 березня 1953, Констанц) — німецький дипломат.

Біографія

[ред. | ред. код]
Шторер (в центрі) з Генріхом Гіммлером (Мадрид, 1940).

Син генерала піхоти Вюртемберзької армії Карла фон Шторера (1850–1920). В 1910 році залишив юридичну службу у Вюртемберзі, щоб розпочати дипломатичну кар'єру. В 1913/19 роках — секретар посольства Німеччини в Іспанії. Створив у країні агентурну мережу, яка працювала проти західних держав. З 1923 року керував відділом друку, з серпня 1924 року — відділом кадрів Імперського міністерства закордонних справ. Обіймав дипломатичні посади у посольствах Німеччини в Софії, Брюсселі та Лондоні. В листопаді 1926 року направлений послом Німеччини в Королівство Єгипет. У Каїрі Шторер представляв Німеччину на переговорах з єгипетським урядом про повернення до Єгипту бюста Нефертіті, яке зберігалося в Єгипетському відділі королівських прусських мистецьких зборів в Берліні. Переговори закінчилися безрезультатно через категоричну позицію Адольфа Гітлера. В 1935 році призначений послом Німеччини в Бухаресті. 1 вересня 1936 року вступив у НСДАП. З 23 вересня 1937 по 16 грудня 1942 року — посол Німеччини при уряді Франсіско Франко. В 1943 року був відкликаний в Берлін, де до кінця Другої світової війни служив у міністерстві закордонних справ.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Отримав численні нагороди, серед яких:

Література

[ред. | ред. код]
  • The International Who is Who. 11th ed. London 1947
  • Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871–1945. Band 4: S. Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst, Bearbeiter: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger. Schöningh, Paderborn u. a. 2012, ISBN 978-3-506-71843-3
  • E. von Stohrer: Vorschläge für ein „Islam-Programm“ v. 18. November 1941. in Bernd Philipp Schröder: Deutschland und der Mittlere Osten im Zweiten Weltkrieg. Reihe: Studien und Dokumente zur Geschichte des 2. WK., Hrsg. Arbeitskreis für Wehrforschung, 16. Musterschmidt, Göttingen 1975, ISBN 3-7881-1416-9, S. 283f.
  • Rudolf Feistmann: Eberhard von Stohrer. In: Die neue Weltbühne. Wochenschrift für Politik, Kunst, Wirtschaft. Prag / Zürich / Paris, 7. Oktober 1937, Nr. 41, S. 1273–1304
  • Klaus-Jörg Ruhl: Spanien im Zweiten Weltkrieg. Franco, die Falange und das "Dritte Reich" (= Historische Perspektiven.2), Hamburg 1975 = Phil. Diss. Freiburg 1974.
  • Jan Riebe: Im Spannungsfeld von Rassismus und Antisemitismus. Das Verhältnis der deutschen extremen Rechten zu islamistischen Gruppen. Tectum, Marburg 2006, ISBN 3-8288-8961-1 (Reihe: Diplomica, Band 26) S. 45 – Exkurs: Stohrers „Islam-Programm“
  • Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Biographisches Handbuch des deutschen auswärtigen Dienstes: 1871-1945 — Pa: Ferdinand Schöningh, 2000. — Vol. 3. — S. 371–373. — ISBN 3-506-71840-1