Ебуліоскопічна константа

Ебуліоскопічна константа
Формула	${\displaystyle K_{\mathrm {b} }={\frac {RT_{\mathrm {b} }^{2}M}{\Delta H_{\text{vap}}}}}$
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпедія:Проєкт:Математика

Ебу́ліоскопі́чна конста́нта (рос. эбулиоскопическая постоянная, англ. ebullioscopic constant) — величина E, яка характеризує властивість розчинника кипіти при вищій температурі і, якщо в ньому розчинена інша речовина, не летка при температурі кипіння розчину. Константа визначається за формулою:

E = R T² M /(-ΔH),

де R — газова стала, Дж·моль^-1·K^-1;

Т — температура кипіння, K;

М — молярна маса розчинника, г/моль;

ΔH — мольне тепло випаровування розчинника при температурі Т, Дж/моль.

Константа використовується для визначення молекулярних мас речовин. Величина Е залежить лише від природи розчинника і не залежить від розчиненої речовини.

Вона складає 0,51 К·кг·моль⁻¹ для води, 3,04 для фенолу і 2,37 для сірковуглецю.

Див. також

• Кріоскопічна константа

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.