Еводин виїмчастий

? Еводин виїмчастий
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea) Родина: Вусачі (Cerambycidae) Підродина: Лептурини (Lepturinae) Рід: Еводин (Evodinus) Вид: Еводин виїмчастий
Біноміальна назва
Evodinus clathratus Fabricius, 1792
Посилання
Вікісховище: Evodinus clathratus EOL: 970513 МСОП: 86805067 NCBI: 1586480

Еводи́н ви́їмчастий (лат. Evodinus clathratus, Fabricius, 1792) — вид жуків роду Evodinellus з родини вусачів.

Поширення

E. clathratus – належить до групи гірських центральноєвропейських видів у складі європейського зоогеографічного комплексу, ендемік центральноєвропейських гірських масивів і Карпат зокрема.

Екологія

У Карпатському регіоні України ареал охоплює всю територію Карпат і окремі спорадичні осередки у передгір’ях, де зустрічається надзвичайно рідко. Імаго трапляються на квітах: весною на кремені білій (Petasites albus L.), а влітку на гадючнику в’язолистому, чемериці білій (Veratrum album L.), чемериці Лобеля (Veratrum lobelianum Bernh.) та борщівнику європейському (Heraclium spondilium L.) в лісовому поясі, тоді як у субальпійському на борщівнику карпатському (Heraclium carpathicum Porc.). Літ розпочинається ранньою весною під час цвітіння ефемерів та ефемероїдів – травень, і триває до серпня, з максимумом наприкінці травня, початку червня.

Морфологія

Імаго

Розміри тіла 9-13 мм. Загальне забарвлення тіла чорне. Надкрила буро-жовті з чорними перев’язями і плямами, малюнок мінливий з великою кількістю форм від, майже, повністю жовтих до цілком чорних. Вусики, починаючи з 3-го, мають світлі кільця при основі. Статевий диморфізм виражений слабко. Зазвичай самки більші з великим черевцем, а у самців довші вусики.

Личинка

Личинки розвиваються в частково зітлілій деревині смереки і зрідка ялиці білої. У личинок при основі пронотума наявні численні дрібні сильно склеротизовані зубчики, які утворюють поперечну рудувату смужку. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений у зубчик.

Життєвий цикл

Життєвий цикл триває два роки.

Література

1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11203/ [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]
2. http://www.cerambyx.uochb.cz/evodclad.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]
3. http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=115040 [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.]