Едмунд Піщ

Едмунд Піщ
Народився17 листопада 1929(1929-11-17)[1]
Бидгощ, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща[2]
Помер22 березня 2022(2022-03-22) (92 роки)
Ольштин, Республіка Польща
Країна Республіка Польща
Діяльністьбогослов, католицький священник, католицький єпископ
Знання мовпольська
Посадаarchbishop of Warmiad, Roman Catholic bishop of Warmiad, титулярний єпископ, єпископ-помічник і апостольський адміністратор[d]
Конфесіякатолицька церква[3]
Нагороди

Едмунд Міхал Піщ (пол. Edmund Michał Piszcz; 17 листопада 1929, м. Бидгощ, Польща — 22 березня 2022)[4] — польський римо-католицький діяч, доктор теологічних наук, допоміжний єпископ діцезії Хелмінської в 1982—1985 роках, апостолський адміністратор sede plena вармінської діцезії у 1985—1988 роках, дієцезальний єпископ вармінський в 1988—2006 роках (з 1992 року архієпископ митрополит вармінський), з 2006 року архієпископ-емерит архідіцезії вармінської[5].

Заслужена людина для української греко-католицької церкви в Польщі. За його допомоги низку храмів, які були не потрібні римським католиками чи які вже по факту використовували греко-католики, в Ельблонгу та його околицях було передано українським громадам. Загалом було передано близько 12 храмів, які римським католикам не були критичні. Так в районі 1981 року (в цей рік було виконано розписи) було дозволено служити в каплиці (колишній цвинтарній) на вул. Трагутта (ul. R. Traugutta), 15. В 1984 році греко-католики отримали цю каплицю у власність. Вона стала старою церквою Різдва св. Іоанна Предтечі, якою ельблонзькі українці користувалися до Різдва 2021 року.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1034288075 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ K.R. Prokop: Biskupi Kościoła katolickiego w III Rzeczpospolitej. Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych «Universitas», 1998, s. 114—116. ISBN 83-7052-900-3.
  6. ↑ Парнікоза, Іван (01.11.2019). о. Іван Яремин. Прадідівська слава. База даних українських пам'яток (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 01.11.2019.

Джерела

[ред. | ред. код]