Автор | Генрі Гацліт |
---|---|
Назва мовою оригіналу | Economics in One Lesson |
Країна | США |
Мова | англійська |
Тема | Економіка |
Жанр | нон-фікшн[d] |
Видавництво | Harper & Brothers |
Видано | 1946 |
Видано українською | Генрі Хезліт. Економіка за один урок / Пер. з англ. С. Рачинський, за ред. В. Золоторьова / К. : Well Books, 2024.— 215 с. |
Перекладач(і) | Сергій Рачинський |
Сторінок | 218 |
ISBN | 0517548232 |
«Економіка за один урок» (англ. Economics in one lesson) — книжка Генрі Гацліта присвячена основам економічної теорії, надрукована 1946 року. Гацліт писав книжку працюючи в New York Times. Успіх книжки серед читачів був для нього несподіваним, а кількість проданих примірників сягнула мільйонів. Ґрунтується на есеї Фредеріка Бастіа фр. Ce qu'on voit et ce qu'on ne voit pas (укр. Що видно і що не видно).
«Один урок» наводиться в першій частині книги:
Ці принципи застосовано в наступних розділах книжки до низки економічних явищ, від оподаткування і вздуття кредитної маси до регулювання цін та мит. Крок за кроком Гацліт показує, що втручання держави на користь однієї з груп шкодить решті, і у першу чергу, споживачу. В той час як втручання може справляти враження успішного, у віддаленій перспективі воно викликає неефективність та погіршення рівня життя.
Книжка орієнтована на бачення Австрійської школи, а передмову до першого видання написав Л. Мізес.
Зміст 15-го ювілейного видання.
«Чудове виконання. Він каже, про що потрібно говорити, і робить це з завидною сміливістю і прямотою. Я не знаю жодної іншої книги, по якій тямущий обиватель зміг би вивчити фундаментальні економічні істини за такий короткий час». Фрідріх Гаєк, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 року.
«Якби за ясне економічне мислення давали Нобелівську премію, книга Гацліта стала б гідним її володарем ... Подібно до хірургу, він холоднокровно і неупереджено видаляє більшість помилок, якими обросли наші економічні провали останніх років». Джон У. Хейнс, колишній заступник міністра фінансів США.
«Він один з тих рідкісних економістів, які дійсно вміють писати». Г. Л. Менкен