Еміл Сейферт

Еміл Сейферт
Еміл Сейферт
Особисті дані
Народження	28 квітня 1900(1900-04-28)
	Чехословаччина
Смерть	20 жовтня 1973(1973-10-20) (73 роки)
	Чехословаччина
Громадянство	Чехословаччина
Позиція	захисник, півзахисник
Юнацькі клуби
1915–16	«Славія» (Прага)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1916–1921 «Вікторія» (Жижков)  ? (?) 1922–1929 «Славія» (Прага)  ? (?) 1929–1930 «Богеміанс» (Прага) 6 (0) 1932–1933 «Славія» (Прага)  ? (?) 1933–1934 «Вікторія» (Жижков) 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1920–1929 Чехословаччина 18 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1933–1938 «Вікторія» (Жижков) 1939–1946 «Славія» 1952–1953 «Славія»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Еміл Сейферт (чеськ. Emil Seifert, 28 квітня 1900, Жижков — 20 жовтня 1973) — чехословацький футболіст, що грав на позиції захисника і півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Вікторія» та «Славія», а також національну збірну Чехословаччини.

Триразовий чемпіон Чехословаччини (як гравець). Чотириразовий чемпіон Чехословаччини (як тренер).

Клубна кар'єра

«Вікторія» (Жижков)

Народився в 1900 році в Жижкові, мав шестеро братів і сестер^[1].

В 1915 році футбольний клуб «Вікторія» (Жижков) оголосив набір юнаків у молодіжну команду^[2]. Через війну команді не вистачало гравців і такий крок мав створити найближчий резерв на майбутнє. Молодого Еміла запримітив і запросив на перегляд чиновник «Вікторії» Єнда Краус^[1]. Сейферт став одним з тих, хто пройшов відбір і отримав запрошення в команду. Перший матч дублери «Вікторії» зіграли з дублерами «Спарти». Обидва голи в матчі забив Сейферт, а його команда перемогла з рахунком 2:0^[2]. Талант юного футболіста був добре помітний і уже в наступному році його почали підпускати до основи. В грудні 1916 року був у складі «Вікторії» учасником турніру у Відні, де команда посіла друге місце^[3]. Сейферт грав на позиції лівого півзахисника в усіх трьох матчах змагань, де чеський клуб двічі зіграв унічию з однаковим рахунком 2:2 проти команд «Рапід» і «Вінер АФ», а також переміг 2:1 ВАК^[3].

Останні воєнні і перші післявоєнні роки були важкими для «Вікторії». Навіть розглядався варіант об'єднання з «Уноном» (Жижков). Але команда вистояла і повернулась в число лідерів празького футболу. Сейферт став одним з тих, навколо кого будувалась нова команда, разом з такими гравцями як: Рудольф Клапка, Франтішек Плодр, а також Ярослав Мисік, Карел Стейнер і Антонін Бребурда, що були лідерами довоєнного періоду. Перші два чемпіонати незалежної Чехословаччини (турнір носив назву Середньочеська ліга) 1918 і 1919 років «Вікторія» завершила на четвертих місцях^[4]. В 1920 році команда була третьою, але в 1921 знову опустилась на четверте^[4]. Більш вдало клуб виступав у Середньочеському кубку, де три роки поспіль виходив у фінал. Всі три рази команда грала з непереможною «Залізною Спартою», як називали празьку «Спарту» в ті часи. Фінали 1919 і 1920 років «Вікторія» програла з рахунком 0:2 і 1:5 відповідно, але виграла розіграш 1921 року^[5]. Щоправда, фінал не відбувся вчасно і був зіграний в 1922 році, коли Сейферта вже не було в команді.

Перехід у «Славію»

В 1922 році Еміл Сейферт разом з Франтішеком Плодром приєднався до празької «Славії»^[6]. В новій команді періодично грав на звичній позиції лівого півзахисника, але частіше його використовували як лівого захисника. В 1922 і 1923 роках в чемпіонаті все ще домінувала «Спарта», а «Славія» обидва рази була другою^[4]. Восени 1922 року «Славія» взяла реванш у «Спарти», перемігши в півфіналі Середньочеського кубка 1922 року. Для визначення переможця командам довелося зіграти три рази. Перший матч завершився внічию 2:2, другий був перерваний за рахунку 0:0 через складні погодні умови, і лише в дограванні «Славія» перемогла з рахунком 1:0^[7]. До слова, в чвертьфіналі новий клуб Сейферта обіграв колишній — «Вікторію». Той матч також не вдалося зіграти за один раз, адже гру було призупинено за рахунку 3:1 на 67-й хвилині. Футболісти «Вікторії» були незадоволенні рішенням арбітра Франтішека Цейнара призначити пенальті за рахунку 2:1 на користь «Славії». Після реалізації пенальті суддя вилучив з поля кількох футболістів, які продовжували сперечатися, і зупинив гру. Решту 23 хвилини були зіграні пізніше, під час яких «Славія» забила ще один гол, після цього команди провели товариську гру 2х30 хв^[8][7]. Через затяжні чвертьфінал і півфінал, фінальний поєдинок був перенесений на наступний рік. У вирішальному матчі «Славія» з Сейфертом у захисті обіграла клуб «Чехія Карлін» з рахунком 3:2 і здобула свій перший трофей з 1918 року^[9][10]. Формально матч відбувся в 1923 році, але це був розіграш 1922. У розіграші 1923 року «Славія» дійшла до фіналу, де зіграла зі «Спартою» і програла з рахунком 1:3^[10].

Наприкінці 1923 року «Славія» відправилась у Іспанію, де зустрічалась з лідерами місцевого футболу. Команда перемогла з рахунком 9:2 і зіграла внічию 4:4 з «Атлетіком» (Більбао), а також обмінялась перемогами з «Барселоною» — 0:1 і 3:2. Сейферт зіграв в усіх чотирьох перелічених матчах^[10][11].

В чемпіонаті 1924 року «Славія» в особистій зустрічі нарешті перемогла головного конкурента «Спарту» з рахунком 2:1^[12]. Але чемпіонат 1924 року не був завершений, адже футбольна спільнота Чехословаччини вирішила заснувати професійну футбольну лігу. На момент зупинки турніру команди провели різну кількість матчів. «Славія» лідирувала в таблиці, випереджаючи на одне очко Вікторію (Жижков), хоча й зіграла на один матч більше^[4].

Професіональна ліга Чехословаччини

У першому професіональному чемпіонаті Чехословаччини 1925 десять команд зіграли турнір в одне коло, хоча спочатку планувався повноцінний турнір, але відбулась чергова зміна регламенту з переходом на систему осінь-весна. Боротьбу за титул традиційно вели «Славія» і «Спарта», які мали зустрітись наприкінці турніру. В очній зустрічі конкурентів «Славія» зазнала єдиної поразки в сезоні — 0:2. «Спарта» наздогнала суперника за втраченими очками, але «Славія» зберігала значну перевагу за різницею м'ячів. Ця різниця перевищила 10 голів в останньому турі, коли "Славія"обіграла «Вршовіце» з рахунком 5:0. Майже всі матчі чемпіонату були зіграні до кінця червня, але оголошення чемпіона довелось відкласти аж до листопада, коли «Спарта» проводила перенесений поєдинок з тим самим «Вршовіце». В перенесеній грі «Спарту» влаштовував лише виграш з двозначним рахунком. Перемогти вдалось зі скромним рахунком 3:2, що зробило «Славію» першим чемпіоном професіональної ліги Чехословаччини^[13]. Сейферт зіграв сім матчів з дев'яти, виступаючи в лінії захисту в парі з Їндржихом Провітою. Продовжував грати в основі команди Плодр, лідерами нападу були Слоуп-Штапл, Ванік, Сильний та інші.

«Славія» в 1925 році. Сейферт третій справа в верхньому ряду

Наступних три сезони «Славія» була другою в чемпіонаті. Двічі перемагала «Спарта» і одного разу «Вікторія». «Славія» ж три роки поспіль була володарем Середньочеського кубку — 1926, 1927 і 1928 років. Сейферт грав у перших двох фінальних матчах проти «Краловських Виноградів» (10:0 у 1926 році)^[14] і «Спарти» (1:0, що був перенесений на 1928 рік)^[15], але в трьох фінальних поєдинках розіграшу 1928 року проти тієї ж «Спарти» не зіграв^[15][16]. Новими лідерами команди стали воротар Франтішек Планічка і нападник Антонін Пуч. Партнерами і конкурентами Сейферта по лінії оборони клубу в ці роки були: Франтішек Гоєр, Франтішек Черницький, Ян Рейнхардт, Зденек Куммерманн.

В 1927 році «Славія», як срібний призер чемпіонату, стала учасником першого розіграшу Кубка Мітропи, престижного міжнародного турніру для провідних команд Центральної Європи. В чвертьфіналі клуб переміг угорський «Уйпешт» (4:0 і 2:2) і поступився в півфіналі австрійському «Рапіду» (2:2, 1:2)^[17]. Сейферт грав в усіх чотирьох матчах в парі з Куммерманом^[17]. Для визначення другого представника від Чехословаччини (першим став чемпіон країни «Вікторія») в Кубку Мітропи 1928 року був проведений кваліфікаційний матч між «Славією» і «Спартою». За рахунку 0:0 арбітр призначив пенальті на користь «Славії», але ніхто з нападників клубу не поспішав підходити до м'яча. Тренер команди Джон Мадден вигукнув: «Еміл, давай!», і Еміл реалізував одинадцятиметровий, що підбадьорило партнерів і вони здобули впевнену перемогу з рахунком 4:1^[18][15]. В першому матчі Кубка Мітропи «Славія» з Сейфертом у складі програла віденській «Адмірі» 1:3^[19]. В матчі-відповіді Еміл не грав, а його команда не спромоглась відігратись, зігравши внічию 3:3^[20].

В сезоні 1928-29 років «Славія», після трирічної перерви, стала чемпіоном Чехословаччини. Сейферт вдруге став чемпіоном, хоча грав в тому сезоні не регулярно.

«Богеміанс» і повернення до «Славії»

По завершенні сезону 1928-29 тренер Джон Мадден і керівництво «Славії» не запропонували Сейферту новий контракт, хоча й запрошували перейти на тренерську діяльність^[18]. Але Еміл ще хотів грати і перейшов у клуб «Богеміанс». В новій команді він зіграв 6 матчів у чемпіонаті 1929-30^[21].

Пізніше Сейферт повернувся до «Славії». Періодично грав за резервну команду і команду ветеранів. Влітку 1932 року «Славія» брала участь у Кубку Мітропи. 26 червня команда зіграла в Австрії проти «Адміри» (0:1), а вже за три дні 29 червня команда мала провести останній матч чемпіонату Чехословаччини сезону 1931/32 проти «Богеміанса», який уже нічого не вирішував з турнірної точки зору^[22]. Клуб вирішив виставити на цю гру другий склад, залишивши з учасників віденського матчу лише захисника Фіалу. Серед резервістів, що грали в цьому матчі проти «Богеміанса», був і Сейферт, а сам матч завершився поразкою 0:3^[22]. Близько трьох років пройшло з того часу, як Еміл востаннє грав за першу команду «Славії» в офіційному матчі. Після цієї гри ветерана вирішили залишити в основній команді і на літні товариські матчі^[22]. У вересні Сейферт знову грає в офіційних матчах — проти «Тепліцера» (1:1) в чемпіонаті і проти «Чехія Прага VIII» в Середньочеському кубку в парі з Ладиславом Женишеком^[22]. В кінці вересня Женишек отримав травму. Еміла знову повернули до складу і він понад два місяці був основним захисником клубу, граючи в парі з Яном Фіалою аж до грудня, коли повернувся до гри Женишек^[22]. Зокрема, Сейферт виступав й у фіналі Середньочеського кубка 1932 проти «Спарти», що приніс «Славії» перемогу з рахунком 2:1^[22]. Таким чином гравець додав до свого доробку ще два титули, адже «Славія» виграла не лише кубок, а й національний чемпіонат сезону 1932-33.

Всього в складі «Славії» зіграв 253 матчі^[23].

Виступи за збірну

У 1920 році Йозеф потрапив у заявку національної збірної, що брала участь у Олімпійських іграх 1920 у Антверпені^[24]. В першому матчі турніру грала грала класична трійка півзахисників «Спарти» Коленатий-Пешек-Пернер. Але у чвертьфінальній грі проти Норвегії (4:0) замість Пернера вийшов Сейферт. У півфіналі проти збірної Франції (4:1) і у фіналі з Бельгією він також грав. Фінальну гру чехословацька команда не дограла, залишивши поле за рахунку 0:2 через упереджене суддівство. Останньою краплею стало вилучення Карела Стейнера на 38-й хвилині матчу за фол проти нападника бельгійців, після чого капітан збірної Чехословаччини Карел Пешек вивів свою команду з поля. У підсумку Чехословаччина була дискваліфікована і не отримала срібних медалей^[24].

Після цього регулярно викликався у збірну до 1927 року. Був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1924 року у Парижі. Зіграв в захисті в парі з Антоніном Гоєром у першому матчі проти збірної Швейцарії, що завершився нічиєю 1:1^[25]. В переграванні трохи видозмінений склад Чехословаччини без Сейферта несподівано поступився з рахунком 0:1. Останній матч зіграв в 1929 році, коли виступав за «Богеміанс». В товариському матчі дещо експериментальний склад Чехословаччини переміг Югославію (4:3), а сам Сейферт вийшов на заміну в другому таймі замість Ярослава Бургра

Протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 18 матчів.

Кар'єра тренера

В сезоні 1933-34 став тренером рідного клубу «Вікторія» (Жижков), в складі якого також зіграв три матчі в тому сезоні^[26]. Клуб переживав зміну поколінь і вилетів у другий дивізіон. З першої спроби повернутись в еліту команді не вдалось, але в 1936 році Сейферт таки вивів «Вікторію» у вищу лігу^[27].

В 1939 році Сейферт почав розглядатися на роль тренера «Славії». Іншим претендентом вважався ще один знаменитий гравець клубу — Їржі Соботка. Вирішальним стало слово Джона Маддена, який підтримав кандидатуру Сейферта^[27]. Рішення виявилось вірним — клуб чотири роки поспіль був чемпіоном Богемії (в воєнні роки Словаччина від'єдналась від Чехословаччини), а також три рази вигравав кубок. Сейферт дав повну свободу дій форвардам Йозефу Біцану і Властимілу Копецькому^[27]. Ця пара дуже добре взаємодіяла між собою і створювала абсолютну більшість голів команди.

Після війни Сейферт перейшов на роботу з молоддю. Його повернення на посаду головного тренера «Славія» відбулось в 1952 році, коли клуб вперше в своїй історії вилетів у другий дивізіон. Сейферт одразу повернув команду в еліту^[27]. Тоді ж в клуб повернувся Йозеф Біцан і Еміл сам добровільно запропонував йому роль граючого тренера, а сам повернувся до роботи з молоддю^[27]. Опікувався в тій чи іншій ролі юнацьким футболом ще досить довго^[27].

Помер 20 жовтня 1973 року на 74-му році життя. В 1974 році на честь футболіста і тренера був перейменований дитячий футбольний турнір, що почав носити назву «Меморіал Еміла Сейферта»^[23].

Статистика виступів

Статистика виступів за збірні

 Статистика матчів і голів за збірну —  Чехословаччина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
29/08/1920	Брюссель	Чехословаччина	4 – 0	Норвегія	ОІ 1920 - 1/4	-
31/08/1920	Антверпен	Франція	1 – 4	Чехословаччина	ОІ 1920 - 1/2	-
02/09/1920	Антверпен	Бельгія	2 – 0	Чехословаччина	ОІ 1920 - Фінал	-
28/10/1921	Прага	Чехословаччина	6 – 1	Югославія	товариський матч	-
26/02/1922	Мілан	Італія	1 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-
28/06/1922	Загреб	Югославія	4 – 3	Чехословаччина	товариський матч	-
27/05/1923	Прага	Чехословаччина	5 – 1	Італія	товариський матч	-
01/07/1923	Клуж	Румунія	0 – 6	Чехословаччина	товариський матч	-
28/10/1923	Прага	Чехословаччина	4 – 4	Югославія	товариський матч	-
28/05/1924	Париж	Чехословаччина	1 – 1	Швейцарія	ОІ 1920 - 1/8	-
28/09/1924	Загреб	Югославія	0 – 2	Чехословаччина	товариський матч	-
14/03/1926	Відень	Австрія	2 – 0	Чехословаччина	товариський матч	-	46'
28/10/1926	Прага	Чехословаччина	3 – 1	Італія	товариський матч	-
31/07/1927	Белград	Югославія	1 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-
18/09/1927	Прага	Чехословаччина	2 – 0	Австрія	Кубок Центральної Європи	-
09/10/1927	Будапешт	Угорщина	1 – 2	Чехословаччина	товариський матч	-
23/10/1927	Прага	Чехословаччина	2 – 2	Італія	Кубок Центральної Європи	-
28/10/1929	Прага	Чехословаччина	4 – 3	Югославія	товариський матч	-	46'
Усього		Матчів	18		Голів	0

Статистика виступів у кубку Мітропи

№	Розіграш	Стадія	Дата та місце проведення	Команда 1	Рахунок	Команда 2	Голи
1	1927	1/4	21.08.1927, Прага	Славія (Прага)	4:0	Уйпешт (Будапешт)
2	1927	1/4	28.08.1927, Будапешт	Уйпешт (Будапешт)	2:2	Славія (Прага)
3	1927	1/2	28.09.1927, Прага	Славія (Прага)	2:2	Рапід (Відень)
4	1927	1/2	2.10.1927, Відень	Рапід (Відень)	2:1	Славія (Прага)
5	1927	1/4	15.08.1928, Відень	Адміра (Відень)	3:1	Славія (Прага)
Всього у кубку Мітропи					5		0

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Чехословаччини (3):

«Славія»: 1925, 1928–1929, 1932–1933

• Володар Середньочеського кубка (5):

«Славія»: 1922, 1926, 1927, 1928, 1932

• Фіналіст Олімпійського футбольного турніру:

Чехословаччина: 1920^[28]

Як тренера

• Чемпіон Чехословаччини (4):

«Славія»: 1939–1940, 1940–1941, 1941–1942, 1942–1943

• Володар Кубка Чехії (3):

«Славія»: 1940—1941, 1941—1942, 1944—1945

Примітки

1. Згадка на історичному сайті «Славії»
2. Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 44-45
3. Турнір у Відні
4. Чемпіонат Чехословаччини 1918—1924
5. Фінали Середньочеського кубка
6. «Славія» в 1921—1930 роках. 1922 рік
7. Матчі «Славії» в 1922 році
8. Michal Rezek, «Historie FK Viktoria Žižkov do roku 1945», 2018 р. ст. 59
9. Finále Středočeského poháru pro Slavii
10. Матчі «Славії» в 1923 році
11. Матчі «Барселони» 1923-24. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 21 серпня 2022.
12. Матчі «Славії» в 1924 році
13. Всі матчі чемпіонату 1925
14. Матчі «Славії» в 1926 році
15. Матчі «Славії» в 1928 році
16. Матчі «Славії» в 1929 році
17. Всі матчі Кубка Мітропи 1927 на сайті iffhs.de
18. Narodil se legendární trenér Emil Seifert
19. Протокол матчу «Адміра» — «Славія» — 3:1
20. Всі матчі Кубка Мітропи 1928 на сайті iffhs.de
21. «Богеміанс» в сезоні 1929-30
22. Матчі «Славії» в 1932 році
23. historical calendar — Memoriál Emila Seiferta
24. Подробиці змагань на rsssf.org
25. Чехословаччина - Швейцарія - 1:1
26. Перелік усіх гравців, що грали в складі «Вікторії» у вищому дивізіоні чемпіонату Чехословаччини. Архів оригіналу за 24 листопада 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
27. Před 120 lety se narodil legendární trenér Emil Seifert
28. Команда не отримала срібних нагород, бо не дограла фінальний матч через незадоволення суддівством

Посилання

• Еміл Сейферт на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Еміл Сейферт на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Еміл Сейферт на сайті Eu-football.info (англ.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»