Еміль Флуран

Еміль Флуран
Народився27 квітня 1841(1841-04-27)[1][2]
Париж, Франція
Помер7 січня 1920(1920-01-07)[1][2] (78 років)
Париж, Франція
Країна Франція
Діяльністьполітик, правник
Знання мовфранцузька[1]
ЧленствоLigue française antimaçonniqued
ПосадаQ60053993?, Member of parliament for the Seined, президент, міністр закордонних справ Франції, Q3248693?, directeur des Cultesd і directeur des Cultesd
ПартіяQ33762583? і Progressive Republicansd
БатькоЖан-П'єр Флурансd
Брати, сестриGustave Flourensd
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону

Еміль Флуран (фр. Émile Flourens; 27 квітня 1841, Париж — 7 січня 1920) — син фізіолога Марі-Жана-П'єра Флурана, французький політичний діяч та міністр закордонних справ Франції.

Біографія

[ред. | ред. код]

Був адвокатом у Парижі. Належав до республіканської партії, але помітної політичної ролі не грав ні за Імперії, ні в перше десятиліття Республіки.

У 1879 році призначений директором в міністерстві культів і зберіг цей пост при всіх міністерствах до 1885 року, за винятком короткої перерви при Гамбетті. Брав діяльну участь у виробленні заходів проти єзуїтів та католицького духовенства.

У грудні 1886 року отримав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Гобле, незважаючи на те, що не був ні депутатом, ні сенатором; зберіг його в кабінетах Рув'є та Тірара і вийшов у відставку з останнім у квітні 1888 року.

Депутатом його обрано лише на додаткових виборах у лютому 1888 року та переобрано на загальних виборах 1889 року, потім 1893 року. На посаді міністра закордонних справ він підготував союз із Росією. У кабінеті Гобле він знаходився постійно у гострих стосунках із військовим міністром генералом Буланже. Під час інциденту Шнебеле (французького поліцейського, заочно засудженого в Німеччині за шпигунство, потім залученого на німецьку територію і там заарештованого), яким Буланже хотів скористатися для оголошення війни Німеччини, Флуран наполіг на не відправленні приготовлених Буланже ультиматуму Німеччини і письма російському імператору, та домігся до мирного визволення Шнебеле. Під час міністерства Тіра Флуран примирив Флоке з російським урядом. Ні в кабінет Флоці, ні в якійсь із наступних Флуран більше не входив; виступав у палаті переважно з питань іноземної політики, але не часто; підтримував усі помірні міністерства, але помітної ролі більше не грав.

На виборах 1898 року забалотований і з того часу зійшов із політичної сцени.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в GeneaStar