Еміль ван Ерменґем

Еміль ван Ерменґем
Народився15 серпня 1851(1851-08-15)[1][2]
Левен, округ Левенd, Брабант[d], Бельгія[3]
Помер29 вересня 1932(1932-09-29)[4][1][5] (81 рік)
Гент, Бельгія[3]
Країна Бельгія
Діяльністьбіолог, викладач університету, бактеріолог
ЗакладГентський університет
ЧленствоБельгійська королівська академія медицини
ДітиFranz Hellensd
François Maretd
CMNS: Еміль ван Ерменґем у Вікісховищі

Еміль ван Ерменґем (фр. Émile Van Ermengem, повне ім'я Еміль П'єр Марі ван Ерменґем, фр. Émile Pierre Marie Van Ermengem; 15 серпня 1851(18510815), Левен — 29 вересня 1932, Іксель) — бельгійський бактеріолог, професор, відомий відкриттям збудника ботулізму та ботулінічного токсину.

Біографія

[ред. | ред. код]

Отримав ступінь доктора медицини в Левенському католицькому університеті в 1875 році. Розпочав свою медичну кар'єру в Берлінському університеті у Роберта Коха. Там багато займався проблемами холери.

Після перебування в Берліні та в різних лабораторіях Парижа, Лондона, Единбурга і Відня його призначено професором кафедри гігієни та бактеріології у Гентського університету.

З 1919 року був постійним секретарем Королівської бельгійської академії медицини, так як був обраний дійсним членом цієї академії.

У Ван Ерменґема було два сини — письменник і критик Франц Елленс і поет, художник і мистецтвознавець Франсуа Маре.

Історія відкриття ботулотоксину і збудника ботулізму

[ред. | ред. код]

Припущення про наявність збудника, що спричиняв так звані «ковбасні отруєння» при розвитку в анаеробних умовах, та продукування ним якоїсь отрути вперше зробив німецький лікар Юстинус Кернер, який провів ґрунтовні дослідження і описав їх[6]

14 грудня 1895 р. у бельгійському місті (тоді селищі з 4 тис. жителів) Еллецельсі[fr] виник екстраординарний спалах ботулізму. Музиканти місцевого духового оркестру фр. «Fanfare Les Amis Réunis», дос. «Хор вірних друзів — сурмачів» грали на похоронах 87-річного місцевого жителя Антуана Кретьє і, як це було прийнято, зібралися в готелі «Півник»[7]. Тридцять чотири особи разом їли мариновану та копчену шинку. Після їжі музиканти швидко занедужали й помітили в себе двоїння предметів перед очима, порушення ковтання і мовлення, розширення зіниць, і, в подальшому, розвиток м'язового паралічу. Троє з них (наймолодші, віком 15-21 року) загинули. Із залишків шинки, а також з селезінки і товстого кишечнику одного з померлих ван Ерменґем вперше виділив збудника — анаеробні спорові бацили, наразі відомі як Clostridium botulinum. Він також довів, що токсичні властивості шинки, яка спричинила захворювання, зумовлені отрутою, яку виділяв відкритий ним мікроорганізм, що він успішно довів в експериментах на численних тваринах. Ван Ерменґем зробив висновок, що зростання збудника в шинці відбулося саме в період її копчення. Він своєю дослідницькою роботою вперше довів, що ботулізм  — це все ж таки отруєння, а не пряме втручання збудника. Ван Ерменґем стверджував, що токсин виробляє в харчових продуктах бактерія, і цього не відбувається, якщо концентрація солі висока. Він довів, що після перорального прийому токсин не інактивує нормальний процес травлення, що цей токсин не стійкий до впливу тепла, і що не всі види тварин однаково сприйнятливі до токсину. Ван Ерменґем назвав бактерію як Bacillus botulinus. У 1897 р. він опублікував свої висновки[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Académie nationale de médecine
  3. ↑ а б http://www.armb.be/index.php?id=5119
  4. ↑ UGentMemorialis
  5. ↑ Національна бібліотека Португалії — 1796.
  6. ↑ Justinus Kerner Das Fettgift oder die Fettsäure und ihre Wirkung auf den tierischen Organismus (Жирна отрута або жирна кислота та її вплив на організм тварин), 1822. (нім.)
  7. ↑ On the discovery of Clostridium botulinum. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  8. ↑ van Ermengem EP (February 1897). «Ueber einen neuen anaëroben Bacillus und seine Beziehungen zum Botulismus». Zeitschrift für Hygiene und Infektionskrankheiten (in German) 26 (1): 1-56. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Belgian Society for Microbiology. Erick Vandamme & Paul De Vos Emile Pierre Marie Van Ermengem (1851—1932) [1] [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Index biographique des membres, associés et correspondants de l’Académie de médecine, 1820-1990 (фр.)