Еміліано Бігіка

Ф
Еміліано Бігіка
Еміліано Бігіка
Еміліано Бігіка
Еміліано Бігіка у складі «Барі». 1994 рік.
Особисті дані
Народження 4 вересня 1973(1973-09-04) (51 рік)
  Барі, Італія
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1989-1991 Італія «Барі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1992 Італія «Емполі» 7 (0)
1992–1993 Італія «Потенца» 27 (0)
1993–1995 Італія «Барі» 60 (2)
1995–1999 Італія «Фіорентина» 60 (0)
1999–2001 Італія «Наполі» 2 (0)
2001 Італія «Салернітана» 11 (0)
2001–2002 Італія «Наполі» 11 (0)
2002–2003 Італія «Ночеріна» 14 (0)
2003–2004 Італія «Мантова» 10 (0)
2004–2005 Італія «Потенца» 16 (0)
2005–2007 Італія «Новара» 22 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007–2009 Італія «Новара» (юн.)
2009–2010 Італія «Віджевано»
2011–2012 Італія «Вербанія»[it]
2012–2013 Італія «Спортінг Беллінцаго»[en]
2014–2016 Італія «Емполі» (юн.)
2016–2017 Італія Італія U-17
2017– Італія «Фіорентина» (мол.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Еміліано Бігіка (італ. Emiliano Bigica, нар. 4 вересня 1973, Барі) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року входить до тренерського штабу клубу «Фіорентина».

Виступав, зокрема, за «Фіорентину», з якою став володарем Кубка та Суперкубка Італії. Також грав за молодіжну збірну Італії, у складі якої став чемпіоном Європи 1994 року.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 4 вересня 1973 року в місті Барі. Вихованець футбольної школи клубу «Барі».

У дорослому футболі дебютував виступами за команди Серії С1 «Емполі» та «Потенца», а 1993 року повернувся в рідне «Барі». Там у першому ж сезоні він допоміг клубу вийти до Серії А, в якій провів ще один рік.

Своєю грою у вищому дивізіоні Бігіка привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якої приєднався 1995 року за 6 мільярдів лір[1]. Відіграв за «фіалок» наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. За цей час 1996 року виборов титул володаря Кубка Італії та став володарем Суперкубка Італії.

В подальшому протягом 1999—2002 років захищав кольори клубів «Наполі» та «Салернітана» у Серії Б, а з початку 2003 року став грати у клубах Серії С2 «Ночеріна», «Мантова» та «Потенца».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі Серії С1 «Новара», за який виступав протягом 2005—2007 років.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став молодіжним чемпіоном Європи 1994 року у Франції.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця залишився у «Новарі», тренуючи юнацьку команду, де пропрацював з 2007 по 2009 рік.

З липня 2009 року став працювати головним тренером, очолюччи аматорські італійські команди 2016 року став Італія U-17 , тренував юнацьку збірну Італії один рік.

Протягом тренерської кар'єри також очолював команди клубів «Віджевано» з Серії D, а потім «Вербанія»[it] та «Спортінг Беллінцаго»[en] з Еччеленци.

Згодом з 2014 по 2016 рік працював з юнацькою командою «Емполі», з якою 2015 року став фіналістом чемпіонату Італії до 17 років[it][2]..

4 серпня 2016 року він був призначений тренером юнацької збірної Італії до 17 років[3], а 18 липня 2017 року став тренером молодіжної команди «Фіорентини», з якою він досяг у сезоні 2017/18 фіналу турніру Віареджо і фіналу молодіжного чемпіонату Італії, втім в обох вирішальних матчах програли одноліткам з «Інтернаціонале».

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Фіорентина»: 1995–1996
«Фіорентина»: 1996
1994

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Panini, ред. (23). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 12 (1995-1996). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  2. Allievi, Roma campione d'Italia: Empoli battuto 2-1. Totti: "Siamo i migliori". Процитовано 4 серпня 2016.
  3. La Figc ufficializza gli staff: con Zoratto c'è la Panico, allenerà i ragazzi dell'U16. Процитовано 4 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]