Енн Буєр

Енн Буєр
англ. Anne Boyer
Народилася26 липня 1973(1973-07-26)[1] (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Топіка, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША
Діяльністьписьменниця, перекладач, блогер
Сфера роботилітература[2], літературна діяльністьd[2] і поезія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materWichita State Universityd і Salina High School Southd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут мистецтв Канзас-Сіті[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusThe Undyingd, A Handbook of Disappointed Fated і Garments Against Womend Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Енн Буєр у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Енн Буєр (англ. Anne Boyer; нар. 1973) — американська письменниця, поетеса, есеїстка, блогер. Професор Інституту мистецтв Канзас-Сіті (2011), переможець Пулітцерівської премії (2020)[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Енн Буєр народилася 1973 року в місті Топіка штату Канзас. Дитинство та юність пройшли в місті Селайна, де вона й отримала середню освіту. Після школи вступила до Університету Вічита штату Канзас (англ. Wichita State University) на літературний факультет[5][6][7].

2011 року отримала звання професора Інституту мистецтв Канзас-Сіті[8].

Після того, як в Енн Буєр 2015 року діагностували рак молочної залози[9], вона співпрацює з Фондом поезії (англ. Poetry Foundation), де висвітлює проблеми з цього питання[10]. Її нариси про хворобу з'явилися у Герніці, Новій розслідуванні, Fullstop Guernica, The New Inquiry, Fullstop тощо.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Поетичні твори Енн Буєр були перекладені багатьма мовами, серед яких ісландська, іспанська, перська і шведська тощо. Спільно з Гільєрмо Парра (Guillermo Parra) і Кассандрою Ґілліґ (Cassandra Gillig) вона переклала поезії Венесуельських письменників ХХ століття — Віктора Мори (ісп. Víctor Valera Mora), Мігеля Джеймса (англ. Miguel James) і Мійо Вестріні (англ. Miyó Vestrini).

Драматична поезія Енн Бойєра «Одяг проти жінок» (Garments Against Women) 2015 року була визнана бестселером і понад 6 місяців очолювала рейтинг видавництва «Small Press Distribution's»[11]. Видання «New York Times» описала цей твір, як «сумною, красивою, пристрасною поезією, що відтворює політичну економію життя і саму літературу»[12]. Американський критик Кріс Строффоліно в літературному журналі «Rumpus» описав твір як «розширення кордонів між поезією і мемуарами»[13][14].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2018 — лавреат премії за твір «Одяг проти жінок» від Фонду сучасного мистецтва (англ. Foundation for Contemporary Arts).
  • 2018 — найкраща письменниця міста Канзас (англ. The Best Writer in Kansas City) за твір «The Pitch»[8].
  • 2018 — літературна премія (англ. Whiting Award) у номінації «Найкраща поетеса»[15].
  • У березні 2020 року — літературна премія Віндхем-Кемпбелл (англ. Windham-Campbell Literature Prize)[16].
  • У травні 2020 року — переможець Пулітцерівської премії в номінації «Нехудожній прозовий твір» за «Знищення: біль, вразливість, смертність, медицина, мистецтво, час, мрії, дата, виснаження, рак і догляд» (The Undying: Pain, Vulnerability, Mortality, Medicine, Art, Time, Dreams, Data, Exhaustion, Cancer, and Care)[17].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • «Щасливий апокаліпсис Енн Буєр» (Anne Boyer's Good Apocalypse, 2006)
  • «Мистецтво — це війна» (Art is War, 2006)
  • «Романи щасливих працівників» (The Romance of Happy Workers, 2008)[18]
    • The Romance of Happy Workers. Minneapolis, Minnesota: Coffee House Press, 2008. ISBN 9781566892148
  • «2000-ні» (The 2000s, 2009)[19]
  • «Моє звичайне серце» (My Common Heart, 2011)[20]
  • «Одяг проти жінок» (Garments Against Women, 2015)[21]
  • «Посібник розчарованої долі» (The Handbook of Disappointed Fate, 2018)[22]
    • A Handbook of Disappointed Fate. Brooklyn, New York: Ugly Duckling Presse, 2018. ISBN 9781937027926
  • «Форма саботажу» (A Form of Sabotage)
  • «Безсмертний» (2019)
    • The Undying: Pain, vulnerability, mortality, medicine, art, time, dreams, data, exhaustion, cancer, and care. New York, New York: Farrar, Straus and Giroux, 2019. ISBN 9780374279349

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ https://kcai.edu/academics/majors/creative-writing/
  4. ↑ Пулітцерівська премія 2020: список переможців. Your Art (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
  5. ↑ Elective Affinities: Anne Boyer. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 26 лютого 2016.
  6. ↑ Anne Boyer. Coffee House Press (амер.). Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  7. ↑ Wilson, Calvin (9 травня 2018). Honors: Anne Boyer. KC STUDIO (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 23 травня 2019.
  8. ↑ а б About. Anne Boyer (амер.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  9. ↑ Foundation, Poetry. Tender Theory. Harriet: The Blog. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 26 лютого 2016.
  10. ↑ Current Project: On Care. Anne Boyer (амер.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  11. ↑ Anne Boyer. Anne Boyer (амер.). Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  12. ↑ Mclane, Maureen N. (24 грудня 2015). Anne Boyer's 'Garments Against Women'. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2016.
  13. ↑ Foundation, Poetry. 'Literature is against us': In Conversation with Anne Boyer. Harriet: The Blog. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2016.
  14. ↑ Garments Against Women. Publishers Weekly. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  15. ↑ Anne Boyer. www.whiting.org (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 23 березня 2018.
  16. ↑ Flood, Alison (19 березня 2020). Eight authors share $1m prize as writers face coronavirus uncertainty. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2020. Процитовано 13 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Boyer, Anne, 1973- (2008). The romance of happy workers : poetry. Minneapolis: Coffee House Press. ISBN 9781566892148. OCLC 181730502.
  19. ↑ anneboyerthetwothousands | Poetry. Scribd (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 10 червня 2019.
  20. ↑ Boyer, Anne. My Common Heart. http://www.anneboyer.com/wp-content/uploads/2012/02/anneboyermycommonheart.pdf. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |location= (довідка)
  21. ↑ Anne Boyer : The Poetry Foundation. www.poetryfoundation.org. Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
  22. ↑ Boyer, Anne, 1973- (2018). A handbook of disappointed fate (вид. First). Brooklyn, NY. ISBN 978-1937027926. OCLC 1024158306.

Посилання

[ред. | ред. код]