Ернст Гайнріх фон Шіммельманн

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ернст.
Ернст Гайнріх фон Шіммельманн
дан. Ernst Heinrich von Schimmelmann
Ернст Гайнріх фон Шіммельманн
Ернст Гайнріх фон Шіммельманн
Прапор
Прапор
 10-й Міністр у справах держави Данії
1818 — 1824
Монарх: Фредерік VI
Попередник: Йоахім Годске Мольтке
Наступник: Отто Йоахім Мольтке
 
Народження: 4 грудня 1747(1747-12-04)
Дрезден
Смерть: 9 лютого 1831(1831-02-09) (83 роки)
Копенгаген
Країна: Королівство Данія
Батько: Гайнріх Карл фон Шіммельманн
Мати: Caroline von Schimmelmannd
Шлюб: Emilie Rantzaud і Charlotte Schimmelmannd
Нагороди:
Орден Слона
Орден Слона

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ернст Гайнріх фон Шіммельманн (4 грудня 1747 — 9 лютого 1831) — німецько-данський політичний діяч, підприємець та покровитель мистецтв.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився у Дрездені. Його батько був заможним землевласником. Ернст вивчав економіку у Європі та працював на свого батька.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1782 став ключовою фігурою у данській фінансовій адміністрації. Через суперечки з державним міністром Хьоегом-Гульдбергом 1783 подав у відставку, проте наступного року взяв участь у повстанні проти того жОве Хьоега-Гульдберга, після чого отримав пост міністра фінансів у новому уряді. З 1824 до 1831 року обіймав посаду міністра закордонних справ. 1790 року був нагороджений орденом Слона, найвищою данською нагородою[1].

Зробив свій внесок до ліквідації работоргівлі у Данії. Утім, він власне не був противником рабства: він володів великою цукровою плантацією у Данській Вест-Індії (на острові Санта-Крус) та був акціонером компанії, що транспортувала рабів із Золотого Берега. Заборона торгівлі людьми в Данії просто приносила його родині величезні прибутки. Раніше не було жодних обмежень на работоргівлю, але Шіммельманн, будучи на посту міністра фінансів, заборонив державні кредити на купівлю рабів. Його родина стала найзаможнішою в Данії завдяки торгівлі цукром з Вест-Індії.

Родина

[ред. | ред. код]

1775 Шіммельманн одружився з графинею Емілією Ранцау, яка померла від туберкульозу за п'ять років у 28-річному віці. Вдруге він одружився 1782 та переїхав зі своєю новою дружиною Шарлоттою до власного маєтку у Клампенборзі. Того ж року на його кошти було зведено пам'ятник у стилі класицизму, названий Емілікілд, у пам'ять про його першу дружину.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ernst Schimmelmann. Gyldendal. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.