Еріх Цюрн
| Еріх Цюрн | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Erich Zürn | |||||||||
 | |||||||||
| Народився | 23 липня 1906 Штутгарт, Вюртемберзьке королівство, Німецька імперія | ||||||||
| Помер | 9 серпня 1965 (59 років) Існи-ім-Алльгой, Равенсбург, Тюбінген, Баден-Вюртемберг, ФРН | ||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||
| Діяльність | інженер, підводник, солдат | ||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||
| Учасник | громадянська війна в Іспанії і Друга світова війна | ||||||||
| Військове звання | Капітан-лейтенант-інженер | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Еріх Цюрн (нім. Erich Zürn; 23 липня 1906, Штутгарт — 9 серпня 1965, Існи-ім-Алльгой) — німецький військовий інженер, капітан-лейтенант-інженер крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
В 1925 році вступив в рейхсмаріне. Служив кочегаром, а з 1930 року — машиністом на важких крейсерах «Кенігсберг» і «Адмірал Гіппер». З серпня 1935 року — старший машиніст підводного човна U-3. З березня 1936 по березень 1938 року — 1-й вахтовий машиніст U-26. В 1937 році взяв участь у поході в іспанські води. З грудня 1939 по липень 1941 року — головний інженер U-48, найуспішнішого підводного човна Другої світової війни, на якому взяв участь у 9 походах (243 дні в морі). З 1 червня 1942 по 31 січня 1944 року — головний інженер 27-ї флотилії підводних човнів.
- Оберкочегар (6 липня 1927)
- Кочегар-єфрейтор (1 лютого 1929)
- Машиненмат (1 травня 1930)
- Обермашиненмат (1 травня 1932)
- Машиніст (1 жовтня 1932)
- Обермашиніст (1 квітня 1934)
- Штабсгобермашиніст (1 жовтня 1938)
- Фенріх-інженер (24 березня 1939)
- Оберфенріх-інженер (15 вересня 1939)
- Лейтенант-інженер (1 листопада 1939)
- Оберлейтенант-інженер (1 листопада 1940)
- Капітан-лейтенант-інженер (1 лютого 1942)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го класу (4 роки; 2 жовтня 1936)
- 3-го класу (12 років; 6 січня 1937)
- Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
- Іспанський хрест в бронзі (6 червня 1939)
- Залізний хрест
- 2-го класу (25 лютого 1940)
- 1-го класу (3 липня 1940)
- Нагрудний знак підводника (20 квітня 1940)
- Лицарський хрест Залізного хреста (23 квітня 1941)
- Busch, Hans-Joachim; Röll (2003). Der U-Boot-Krieg 1939–1945 — Die Ritterkreuzträger der U-Boot-Waffe von September 1939 bis Mai 1945 Hamburg, Berlin, Bonn: Verlag E.S. Mittler & Sohn. ISBN 978-3-8132-0515-2.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 – Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtsteile. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
- Kurowski, Franz (1995). Knight's Cross Holders of the U-Boat Service. Atglen, PA: Schiffer Publishing. ISBN 978-0-88740-748-2.
- Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart: Motorbuch Verlag. ISBN 978-3-87943-355-1.
- Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
- Цюрн на сайті uboat.net [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]