Етон (міфологія)

Якоб Йорданс. Прометей (1640)

Давньогрецьке слово αἴθων перекладається як «палаючий» або «сяючий». Також епітети типу «палаючий» часто використовувались для червоно-бурих та рудих тварин, особливо коней.[1] Англійською мовою слово αἴθων може бути написане як Aethon, Aithon або Ethon.[2]

У грецькій та римській міфологіях є ряд істот, відомих як Етон. Більшість з них є конями, господарями яких виступають:

Також Етоном звали одну з собак Актеона, яка пожирала свого господаря, коли Артеміда перетворила його на оленя.[7]

Орел Етон

[ред. | ред. код]

Етон або Кавказький орел (Αετος Καυκασιος) було ім'ям жахливого орла, який мучив Прометея, коли боги прикували його до Кавказької скелі.[7] Як покарання за допомогу людству орел Етон щодня дзьобав та їв печінку титана, проте цей орган щоразу виростав за ніч, щоб катування тривало вічність. Етон мурдував титана протягом 30 000 років. Це він робив за наказом богів, тому деякі письменники згадували Етона як крилату собаку Зевса.

Цей гігантський орел був сином Тифона та Єхидни, а також багатьох монстрів, які фігурували в міфічній казці.[8] Однак є згадки і про те, що він був сином Тартара та Геї.[9] Третя версія його походження говорить про те, що це створена Гефестом істота.[9]

Коли Геракл прибув на Кавказ, щоб звільнити Прометея, він вбив орла пострілом стріли. Після цього Етон, Прометей і стріла піднялися в небо, утворюючи сузір’я Орла, Коліна і Стріли.[9] Ймовірно, Зевс добровільно погодився на смерть Етона, щоб Геркулес здобув славу.[10]

Люди на ім’я Етон

[ред. | ред. код]

В Одіссеї це псевдонім замаскованого Одіссея під час розмови з Пенелопою після повернення на Ітаку.[11]

Також Ерісіхтон був відомий як Етон[12] через «гарячий» голод (aithôn limimos), який він змусив пережити Деметру.[13]

Батько Тантала був названий Етоном за кількома версіями.[14]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ J., J.; Robert-Scott; Liddell, Henry George; Jones, Henry Stuart (1940). A Greek-English Lexicon. The Classical Weekly. Т. 34, № 8. с. 86. doi:10.2307/4341055. ISSN 1940-641X. Процитовано 12 серпня 2020.
  2. ↑ Harris, John, 1950 July 7-. My monster notebook. Los Angeles. ISBN 978-1-60606-050-6. OCLC 646308152.
  3. ↑ Ovid, 43 B.C.-17 A.D. or 18 A.D. (1971). Ovid : Metamorphoses. Indiana University Press. OCLC 36305287.
  4. ↑ Quintus Smyrnaeus (1913). The Fall of Troy. Digital Loeb Classical Library. Процитовано 12 серпня 2020.
  5. ↑ Homer, author., The Iliad, ISBN 978-2-291-06449-7, OCLC 1130228845, процитовано 12 серпня 2020
  6. ↑ Virgil. Aeneid. A Commentary on Vergil, Aeneid 3. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-872781-1.
  7. ↑ а б Aristophanes (6 грудня 2007). Oxford Classical Texts: Aristophanis: Fabulae, Vol. 1: Acharnenses; Equites; Nubes; Vespae; Pax; Aves. Aristophanis: Fabulae. doi:10.1093/actrade/9780198721802.book.1. Процитовано 12 серпня 2020.
  8. ↑ Arjona Pérez, Manue (18 листопада 2011). Egeo, Minos, Jacinto y Geresto: a propósito de un fragmento de la "Biblioteca" de [Pseudo]Apolodoro. Ilu, Revista de Ciencias de las Religiones. Т. 16, № 0. doi:10.5209/rev_ilur.2011.v16.1. ISSN 1988-3269. Процитовано 12 серпня 2020.
  9. ↑ а б в Kaun, Alexander; Maksimov, D. (1941). Poezia Valeria Bryusova. Books Abroad. Т. 15, № 4. с. 488. doi:10.2307/40082353. ISSN 0006-7431. Процитовано 12 серпня 2020.
  10. ↑ Hesiod. Theogony. Works and Days. Testimonia. OCLC 1154940639.
  11. ↑ Hesiod (2007). The Catalogue of Women. Digital Loeb Classical Library. Процитовано 12 серпня 2020.
  12. ↑ ERYSICHTHON (Erysikhthon) - Thessalian King of Greek Mythology. www.theoi.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  13. ↑ Callimachus. (2004). Hymn to Demeter. Cambridge University Press. ISBN 0-521-60436-2. OCLC 713735331.
  14. ↑ Aubert de La Chesnaye-Desbois, François-Alexandre (1751). Dictionnaire universel d'agriculture et de jardinage, de fauconnerie, chasse, pêche, cuisine et manége --. Paris :: David le jeune,.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)