Жорж Гові | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Georges Govy | ||||
Народився | 1913 Євпаторія | |||
Помер | 18 січня 1975 Париж | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | Письменник | |||
Мова творів | французька | |||
Премії | Премія Ренодо | |||
| ||||
Жорж Гові (фр. Georges Govy; 1913, Євпаторія — 18 січня 1975, Париж) — французький письменник, лауреат премії Ренодо 1955 року, член Національного комітету письменників Франції.[1]
Жорж Гові народився в 1913[2] (за іншими даними в 1910[1]) році в Євпаторії, в сім'ї художника. Батько письменника загинув у роки революції. У 1920 році залишив Крим на кораблі, потрапив до Константинополя, де його прихистили місцеві вантажники.[2] У Туреччині закінчив французький ліцей.[1] Як матрос вантажних суден побував у Європі та Азії, Індії та Японії.[2] У 30-ті роки влаштувався у Франції, закінчив Сорбонну. З 1934 року друкувався в тижневику «Ле-Монд» і журналі Commune.[3]
У роки війни служив добровольцем[2] Займався журналістською діяльністю.
Літературний дебют відбувся на початку 30-х років з оповіданням «Учнівство», присвяченим життю у Франції під час економічної кризи, та серією оповідань «Стара хатина» (оригінальна назва Casa vieja іспанською мовою), що публікувалася в 1934—1935 роках у «Commune».[1]
Основні роботи :