Жуклин

Село Жуклин пол. Żuklin Координати 49°59′00″ пн. ш. 22°27′00″ сх. д. / 49.9833° пн. ш. 22.45° сх. д. / 49.9833; 22.45 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Переворський повіт Гміна Каньчуга Перша згадка 1384 Висота центру 210  м Населення 340 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-220 Автомобільний код RPZ SIMC 0604577 GeoNames 753085 OSM ↑2971332 ·R (Гміна Каньчуга) Жуклин Жуклин (Польща) Жуклин Жуклин (Підкарпатське воєводство)  Жуклин у Вікісховищі

Жуклин (пол. Manasterz) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства, над річкою Млєчкою. Населення — 340 осіб (2011^[1]).

Історія

Жуклин закріпачений у 1384 р. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння. В 1390 р. село було у власності Тарновських, пізніше перейшло до Пілецьких. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Жуклин став королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчуцького ключа Перемишльської землі Руського воєводства. В 1498 і 1624 роках село зазнало знищення внаслідок нападів татар.

У 1836 р. в селі було 22 греко-католики, які належали до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.^[2] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1886 р. Жуклин знаходився у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 74 будинки і 374 мешканці, з них 336 римо-католиків, 24 греко-католики і 14 юдеїв. За даними Шематизму того року в селі було 29 греко-католиків.^[3]

У 1904 р. через село відкрита вузькоколійна залізниця Переворськ — Динів зі станцією в селі.

На 01.01.1939 році в селі проживало 590 мешканців, з них 40 українців-грекокатоликів і 550 поляків^[4]. Адміністративно село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства. Грекокатолики належали до парафії Каньчуга Лежайського деканату Перемишльської єпархії.

1945 року з села до СРСР вивезли 9 українців (1 родину). Переселенці прибули до Дрогобицької області^[5]. Решта українців не могла протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	169	38	109	22
Жінки	171	35	91	45
Разом	340	73	200	67

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 56. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 9 грудня 2017.
3. Схиматизм всего клира руско-католического Епархій соединених Перемиской, Самборской и Сяноцкой на Рок от Рожд. Хр. 1895. — с. 125. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 9 грудня 2017.
4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 112.
5. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 9 грудня 2017.
6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

• Żuklin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 841. (пол.)

• Портал «Польща»