Залізниця Париж — Мюлуз

Залізниця Париж — Мюлуз
Зображення
Країна  Франція
Адміністративна одиниця Сена[d]
Сен-е-Уаз
Париж
Сена-Сен-Дені
Валь-де-Марн
Сена і Марна
Об
Верхня Марна
Верхня Сона
Територія Бельфор
Верхній Рейн
Власник Réseau Ferré de Franced
Обмеження швидкості 44 метр на секунду
Оператор SNCF
Дата офіційного відкриття 1848
Ширина колії європейська колія
Початкова чи кінцева точка Східний вокзал
З'єднується з Q3239510? і Dole–Belfort railway lined
Довжина або відстань 491,036 км
Мапа розташування
Дорожня карта
Тип електрифікації 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, non‐electrified railway systemd, 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd, non‐electrified railway systemd і 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd
Номер залізничної лінії 001 000
CMNS: Залізниця Париж — Мюлуз у Вікісховищі

Залізниця Париж — Мюлуз — 491-кілометрова залізнична лінія, що сполучає Париж із Мюлузом через Труа, Шомон і Бельфор, Франція. Залізниця була відкрита в кілька етапів в 1848—1858 рр. [1]

Маршрут

[ред. | ред. код]

Залізниця Париж — Мюлуз починається від Східного вокзалу в Парижі та прямує в східному напрямку. У Нуазі-ле-Сек, де відгалужується залізниця Париж — Страсбург[en], повертає на південь. Перетинає річку Марну в Ножан-сюр-Марн і повертає на південний схід. Поблизу Гуе досягає річища Сени і прямує долиною вгору за течією до Ножан-сюр-Сен правим берегом, потім лівим берегом, приблизно на південний схід. У Труа знову перетинає Сену і повертає на схід.

Входить в долину Об біля Жессен та прямує вгору за течією через Бар-сюр-Об. Залишає Об і прямує долиною Марни до Шомону. Проходить повз Лангр і залізничний вузол Кульмон-Шаліндрі, де перетинає залізницю Нансі — Діжон. Досягає долини річки Сона в Жуссе і прямує долиною вниз за течією до Пор-сюр-Сон, де повертає на південний схід до Везуль. Далі прямує на схід, повз Люр, Бельфор, Даннмарі та Альткірш, де повертає на північний схід до станції Мюлуз.

Головні станції

[ред. | ред. код]

Основні станції на залізниці Париж-Мюлуз:

Історія

[ред. | ред. код]

Будівництво та експлуатація залізниці від Парижа до Мюлуза було передано новоствореній Chemins de fer de l'Est[en] в 1853 році. [2] Перша черга, відкрита в 1848 році, від Фламбуен-Гуе до Труа у складі залізниці від Монтеро-Фо-Іонн до Труа. Черга від Парижа до Нуазі-ле-Сек була відкрита в 1849 році як складова залізниці Париж — Страсбург. У 1856 році була побудована лінія Нуазі-ле-Сек — Ножан-сюр-Марн. Черги між Ножан-сюр-Марн і Фламбуен-Гуе, між Труа і Лангром і між Даннмарі і Мюлузом були відкриті в 1857 році. Нарешті в 1858 році була відкрита черга між Лангром і Даннмарі. [1]

Послуги

[ред. | ред. код]

Залізницю Париж–Мюлуз використовують такі пасажирські служби:

  • TGV від Парижа до Нуазі-ле-Сек
  • TER Bourgogne-Franche-Comté[en] і TER Grand Est регіональні послуги по всій лінії
  • Регіональні послуги Transilien між Парижем і Лонгвілем
  • RER E швидкісний транзит між Парижем і Гретц-Арменвільє

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Direction Générale des Ponts et Chaussées et des Chemins de Fer (1869). Statistique centrale des chemins de fer. Chemins de fer français. Situation au 31 décembre 1869 (фр.). Paris: Ministère des Travaux Publics. с. 146—160.
  2. ↑ Joanne, Adolphe (1859). Atlas historique et statistique des chemins de fer français (фр.). Paris: L. Hachette. с. 39.

Посилання

[ред. | ред. код]