Дата | 25-26 квітня 2015 року |
---|---|
Магнітуда | |
Епіцентр | 28°13′52″ пн. ш. 84°43′52″ сх. д. / 28.231° пн. ш. 84.731° сх. д. |
Постраждалі країни (території) | Непал |
Максимальна інтентивність | 7,8 балів |
Жертви | 24 |
Землетрус на Джомолунгмі (2015) — частина катастрофічного землетрусу в Непалі, події 25—26 квітня 2015 року, в розпал весняного сезону сходжень на Джомолунгму (Еверест). Землетрус викликав схід снігових лавин, число жертв яких вже перевищило число загиблих від лавини 2014 року і стало рекордним за всю історію сходжень на найвищу вершину.
Коли стався землетрус, на Джомолунгмі, розташованій за 220 кілометрів від епіцентру землетрусу, знаходилося від 700 до більш ніж 1000 осіб[1] [2].
У південному Базовому таборі, розташованому біля підніжжя Джомолунгми в Непалі, у 2015 році одночасно знаходилася рекордна кількість альпіністів з різних країн, що планували сходження на Джомолунгму: 359 осіб, багато хто з яких не зміг це зробити в попередньому році через схід великої лавини і повернувся, щоб спробувати ще раз[4]. Окрім них, там знаходилися гірські провідники, носильники, обслуговчий персонал.
На Базовий табір обрушилося декілька потужних снігових лавин, і більшість людей загинули саме там[5][6][7].
Альпіністи, що знаходилися вище за Базовий табір, в Таборі I і Таборі II, від лавини не постраждали, але виявилися відрізаними від світу. Маршрут сходження від Базового табору до Табору I пролягає через складний для проходження і небезпечний льодопад Кхумбу, поцяткований безліччю глибоких льодовикових розколин. Крига там перебуває в постійному русі, тому щороку шерпам-альпіністам доводиться наново закріплювати мотузки і алюмінієві драбинки, що служать мостами через тріщини в льодовику, обладнувати прохідний маршрут сходження для інших. Без цього проходити льодопад Кхумбу можуть тільки найдосвідченіші професійні альпіністи — але і для них це пов'язано з великим ризиком[8].
Лавини, що зійшли по льодопаду, зруйнували велику частину обладнаного маршруту, і в результаті альпіністи не могли безпечно спуститися назад у Базовий табір або продовжувати сходження до вершини[5][6][9][10][11][12]. Альпіністи, що залишилися у Базовому таборі, через пару днів після події повідомили в Twitter про «велике спустошення» і «значну невідомість». Деякі навіть стверджували, що місцевість тепер виглядає так, як ніби на неї скинули атомну бомбу". Один альпініст в Facebook написав, що люди, застряглі на Джомолунгмі вище за базовий табір, «приходять у відчай»[13].
До ранку 26 квітня для проведення рятувальної операції на Джомолунгму прибутку висотні вертольоти AS.350 В3[8] Військово-повітряних сил Індії[14]. У розрідженому повітрі на такій висоті вони могли літати, але підйомна сила значно знизилася, і в результаті вертоліт не міг брати на борт більше двох пасажирів одночасно[15]. 22 важко поранених були доставлені в село Феріче, але погода, що потім погіршала, не дозволила продовжити евакуацію[16]. У селі Феріче, через яке проходять маршрути багатьох сходжувачів на Джомолунгму, розташований сезонний польовий госпіталь, що діє тільки під час сходжень на Джомолунгму. У нім працюють волонтери — місцеві і іноземні, і туди були доставлені потерпілі від лавини.
Оскільки вертольоти були зайняті евакуацією важко поранених з Базового табору, для евакуації альпіністів з верхніх таборів їх бракувало. Була зроблена спроба в екстреному порядку наново обладнати маршрут на льодопаді Кхумбу, щоб частина альпіністів могла повернутися у Базовий табір по землі. 26 квітня вертоліт закинув в Табір I необхідне спорядження, після чого група шерпів і іноземних гірських провідників спустилася на льодопад і взялася за відновлення маршруту. Назустріч ним з Базового табору піднімалася інша команда, яка відновлювала той же маршрут знизу. Під час цих робіт троє шерпів загинули, довівши спільний рахунок жертв трагедії до 24, і ця спроба відновлення обладнаного маршруту не мала успіху[8].
Наступного дня вертолітна евакуація альпіністів з Табору I поновилася. Ще кілька осіб було евакуйовано, але близько 100 все ще залишалися в таборах I і II[17].
27 квітня з Табору I було евакуйовано 60 осіб, з Табору II — 170[18]. Альпіністи з Табору II змогли самостійно спуститися в Табір I, звідки були забрані вертольотами. 28 квітня евакуація альпіністів з верхніх таборів була завершена[15].
Альпіністська команда індійської армії змогла евакуювати 61 альпініста і виявила тіла 19 загиблих[19][20][21]
Серед загиблих виявився виконавчий директор компанії «Google» Даніел Фредінбург. Він прибув на Джомолунгму разом з трьома іншими співробітниками компанії для того, щоб проводити детальне картографування цієї місцевості для здійснення майбутнього геоінформаційного проєкту, подібного «Google Earth»[22].
Разом, за наявними відомостями, кількість людей, що знаходилися на Джомолунгмі під час землетрусу, складає від семисот до більш ніж тисячу. Потерпілих — не менше 61 людини; декілька десятків доки залишаються зниклими безвісти. До 25 квітня було виявлено 17 тіл загиблих, і ще одне — 27 квітня. 27 квітня один з важко поранених помер в лікарні в Катманду[18]. 28 квітня «Асоціація альпіністів Непалу» (англ. Nepal Mountaineering Association) повідомила про 19 загиблих, з яких десять були пізнані як непальські шерпи, п'ять — як іноземні альпіністи (двоє американців, китаєць, австралієць і японець), і чотири тіла доки залишаються непізнаними[23][24]. 27 квітня журнал «National Geographic» повідомив про 24 загиблих на Джомолунгмі[8].
Таке стихійне лихо значно утруднило сходження на вершину Джомолунгми і збільшило ризик, але не зробило їх неможливими.
Влада КНР після того, що сталося, заборонила продовжувати сходження на Джомолунгму цього сезону, і північні маршрути сходження (з боку Тибету) були закриті[25]. Влада Непалу не стала робити цього[26], залишивши питання на розсуд керівників експедицій, туристичних компаній і окремих альпіністів.
Ветеран Джомолунгми Рассел Брайс, власник «Himalayan Experience», визнав продовження сходжень після землетрусу занадто небезпечним, вирішив відмовитися від них цього сезону, і відкликав з Джомолунгми усіх членів своєї команди, що залишилися. Аналогічне рішення ухвалив і Денніс Бродвелл («Mountain Gurus»), визнавши недоречним зайняття активним відпочинком під час такого лиха[27]. А румунський альпініст Алекс Гаван (Alex Gavan), що зняв для Інтернету схід лавини і його наслідки у базовому таборі, 27 квітня написав у своєму блозі, що він відмовляється від сходження і покидає Джомолунгму, щоб допомагати постраждалим від землетрусу непальцям[28].
Але інші альпіністи вирішили здійснювати сходження, незважаючи на подію. Кілька чоловік відразу ж звернулося до влади Непалу за дозволами на нову спробу сходження[29], і вже 29 квітня ці дозволи були видані[26].
«Сходи будуть відремонтовані в наступні два-три дні — заявив начальник Департаменту туризму Непалу Тулси Гутам, — і сходження продовжаться. Немає причин для кого-небудь, щоб покидати експедицію. Не варто чекати нового землетрусу — на це немає ніяких наукових обґрунтувань. і ми відчуваємо, що, незважаючи на афтершоки, земля досить стійка для альпінізму»[26].
Проте цей оптимістичний прогноз не виправдався: наново обладнати маршрут сходження через льодопад Кхумбу і далі до вершини Джомолунгми не удалося. Команда дослідників льодопаду з «Комітету контролю забруднення Сагарматхи» (англ. Sagarmatha Pollution Control Committee) встановила, що таке вже не вийде зробити цього сезону сходжень, до того ж зберігається небезпека нових підземних поштовхів і сходу нової лавини, і маршрут краще закрити. Голова «Комітету контролю забруднення Сагарматхи» Анг Дорджи Шерпа (Ang Dorjee Sherpa) по телефону з Базового табору повідомив, що 10 альпіністів як і раніше збираються на вершину, але з восьми дослідників льодопаду Кхумбу четверо вже постраждали від лавини, і неприпустимо піддавати такому ризику життя інших людей; крім того, серак на західному схилі нестабільний і легко може обрушитися[30]. 12 травня, вже після нового землетрусу в Непалі, президент «Асоціації операторів експедицій Непалу» (англ. Expedition Operators' Association of Nepal) Дамбар Параджулі (Dambar Parajuli) повідомив, що в південному Базовому таборі Джомолунгми не залишилося ні альпіністів, ні гірських провідників[31].
У результаті усіх цих подій у весняний сезон сходжень 2015 року на вершину Джомолунгми не піднялася жодна людина — таке сталося уперше за 41 рік[4]. 29 травня, в день першосходження на Джомолунгму, міністр туризму Непалу Крипасур Шерпа заявив, що альпіністи, які не змогли здійснити сходження через землетруси і лавини, зможуть використати видані їм дозволи на сходження і наступного року, але поки що ніяких заявок про продовження дозволів від них не надійшло[32].
У осінній сезон сходжень того ж року влада Непалу відновила видачу дозволів на сходження. 23 серпня перший дозвіл отримав 33-річний японський альпініст Нобуказу Курікі, плануючий поодиноке сходження по стандартному маршруту через Південно-східний Гребінь[33][34].
На відміну від Південного Базового табору і маршрутів на льодовику Кхумбу, гірські стежки, притулки і інша туристична інфраструктура на підходах до Джомолунгми з непальського боку — постраждали мінімально[35].
{{cite web}}
: Проігноровано невідомий параметр |access - date=
(довідка)