Зірочки цибулиноносні

Зірочки цибулиноносні
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілієві (Liliaceae)
Підродина: Lilioideae
Триба: Lilieae
Рід: Зірочки (Gagea)
Вид:
Зірочки цибулиноносні (G. bulbifera)
Біноміальна назва
Gagea bulbifera

Зірочки цибулиноносні або зірочки цибулинконосні (Gagea bulbifera) — вид трав'янистих рослин родини лілійні (Liliaceae). Поширений у Південно-Східній Європі, Західній, Центральній і Південній Азії, у тому числі в Україні. Цибулинний степовий ефемероїд. Регіонально рідкісний вид рослин[1][2][3].

Етимологія: грец. βολβοϛ — «цибулина», лат. i — сполучна голосна, лат. fero — «виробляти»[4].

Опис

[ред. | ред. код]

Багаторічна трав'яниста цибулинна пучкокоренева рослина, 5—15 см заввишки. Рослина коротко запушена. Цибулина одинична, яйцеподібна, невелика (3—6 мм в діаметрі), з бурувато-сірою оболонкою. У пазухах спірально-розміщених, ниткоподібних і при основі здутих, стеблових листків розвинені виводкові цибулинки. Прикореневе листя коротше за суцвіття. Оцвітина шестилиста, вільнолиста, після цвітіння неопадна, догори обернена. Листочки оцвітини подовжено-ланцетні, 7—12 мм довжиною, всередині жовті, блискучі, з медовою ямкою при основі, зовні зеленкуваті, з жовтим краєм. Суцвіття 1(2)—3(5)-квіткове; верхівкова квітка до цвітіння поникла. Зав'язь тригніздова; стовпчик тригранний з головчастою, невиразно трилопатевою приймочкою. Тичинок шість, 4—7 мм завдовжки, з прямовисними пиляками, прикріпленими при основі. Цвіте в кінці березня — у квітні. Плід: довгаста яйцеподібна коробочка, розміром 4—6 × 2–3 мм. Насінини плоскі[1][5][6][7].

Поширення

[ред. | ред. код]

Європа: пд. Росія, Україна, Румунія; Азія: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туреччина, Сіньцзян (Китай), Індія, Казахстан, Киргизстан, Іран[8][1][7].

В Україні вид поширений в Степу, Лісостепу (частіше в Донецькому Лісостепу) і Криму[1].

Екологія

[ред. | ред. код]

Цибулинний ефемероїд. Як мезоксерофіт і мезотроф, зростає на відносно небагатих, у тому числі еродованих і щебенистих, ґрунтах. Типова степова (степант) і петрофітна рослина, яка віддає перевагу добре освітленим місцям (геліофіт). Ентомофіл. Вегетаційний період, як у всіх ефемероїдів, короткий[9][10].

В Україні зростає в степах, на трав'янистих і кам'янистих схилах, відслоненнях гірських порід[1].

В умовах Запорізької області зустрічається, як правило, на ділянках з розрідженим травостоєм серед справжніх і петрофітних степів, а також безпосередньо на відслоненнях гірських порід. Утворює зазвичай нечисленні, мозаїчно-лінійні ценопопуляції[11][12].

Охорона

[ред. | ред. код]

Зірочки цибулиноносні як регіонально рідкісний вид занесено до Червоного списку рослин Запорізької області[2][13].

У Запорізькій області вид охороняється в Національному заповіднику «Хортиця», ландшафтних заказниках «Верхів'я балки Канцерівська» (= Кайдацька), «Томаківський», «Балка Малишевська», комплексній пам'ятці природи «Балка Лукашева» та ряді інших природно-заповідних об'єктів[14][15]. .....

Галерея

[ред. | ред. код]

Зірочки цибулиноносні. Запорізьке Придніпров'я

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 394. (рос.)(укр.)
  2. ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0. (укр.)
  3. ↑ Gagea bulbifera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 28.01.2018.
  5. ↑ Визначник рослин України — К. : Урожай, 1965.  — Друге видання. — 880 с. (с. 153)
  6. ↑ Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред.  : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 203—205)
  7. ↑ а б Flora of China. efloras.org. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 28.01.2018.
  8. ↑ Gagea bulbifera (Pall.) Salisb. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 28.01.2018. (англ.)
  9. ↑ Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини : монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 211)
  10. ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 54—80
  11. ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 81) (с. 81)
  12. ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 54—80 (с. 68, 71—72)
  13. ↑ Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111
  14. ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: Труды Национального заповедника «Хортица». — Запорожье : Днепровский металург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—60 (с. 53)
  15. ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3 (4). — С. 54—80 (с. 68, 71—72)
Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.