Йоахім Румор | |
---|---|
Joachim Rumohr | |
Народження | 6 серпня 1910 Гамбург, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
Смерть | 11 лютого 1945 (34 роки) Будапешт, Угорщина |
Країна | Третій Рейх |
Вид збройних сил | Ваффен-СС |
Рід військ | Кавалерія |
Роки служби | 1935-45 |
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] |
Член | СС[1] |
Звання | Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС |
Формування | Моторизована дивізія СС «Дас Райх» Кавалерійська бригада СС 8-ма кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайєр» |
Командування | 8-й артилерійський полк СС «Флоріан Гайєр» 8-ма кавалерійська дивізія СС «Флоріан Гайєр» |
Війни / битви | Друга світова війна |
Нагороди | |
Йоахім Румор у Вікісховищі |
Йоахім Румор (нім. Joachim Rumohr; 6 серпня 1910, Гамбург — 11 лютого 1945, Будапешт) — німецький офіцер Ваффен-СС, бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
Йоахім Румор народився 6 серпня 1910 року в місті Гамбург. 1 квітня 1930 Румор вступив в НСДАП (партійний квиток № 216 161), а 31 січня 1931 року в СС (службове посвідчення № 7 450).
У листопаді 1935 року Йоахіма перевели в штандарт СС «Германія», що був в складі Частин посилення СС, попередника Ваффен-СС. 1 травня 1938 року Йоахім Румор був призначений командиром 12-го штурму штандарта СС «Германія».
Йоахім Румор взяв участь в Польській, Французькій, Балканській кампаніях і в боях на Східному фронті. 1 серпня 1940 року стає командиром 1-го дивізіону артилерійського полку СС, а з початку 1941 року — 2-го дивізіону артилерійського полку СС «Райх».
1 червня 1942 року Йоахім Румор був переведений в кавалерійську бригаду СС, де став командиром артилерійського полку СС. У тому ж місяці бригада була розгорнута в кавалерійську дивізію СС «Флоріан Гайєр».
1 липня 1944 року Румор став останнім командиром своєї дивізії. На чолі дивізії взяв участь у важких боях в Будапешті. У лютому 1945 року дивізія була практично повністю знищена радянськими військами в боях під Будапештом. Після поразки під Будапештом і при загрозі потрапити в радянський полон 11 лютого 1945 покінчив життя самогубством.