Кантолі
| Кантолі | |||||||||||
| |||||||||||
| Столиця | верхів'я річки | ||||||||||
| Мови | санскрит | ||||||||||
| Релігії | шиваїзм буддизм | ||||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||||
| Історичний період | Середньовіччя | ||||||||||
| - Засновано | V ст. | ||||||||||
| - Ліквідовано | VI ст. | ||||||||||
| |||||||||||
Кантолі (Кандалі) — ранньосередньовічна індуїзована держава, що панувала на півдні острова Суматра. Припинила існування внаслідок протистояння з Мелаю та Тулангбавангом.
Кантолі є власне китаїзований варіантом назви держави. На санскриті вона звучить як Кунтала. Китайські записи вказують на те, що Санфоці (Шривіджая) раніше називався Кантолі, що спонукали істориків вважати Кантолі попередником Шривіджаї[1].
Початок утворення Кантолі до тепер є предметом дискусій. Так, припускають, що воно утворилося під час занепаду держави Кандіс, що тривалий час була провідним державним утворенням на східній та південносхідній Суматрі. На думку С. Сартоно це сталося внаслідок розпаду вождівства Ко-Ін (Коїнг, що є також китайським варіантом назви), коли в їхньому головному порті (сучасна територія Муара-Тебо) між регіоном Керінчі (на західному узбережжі) та Зондськими островами виникли труднощі для причалювання торговельних суден через замулення затоки. Тому порт і столицю було перенесено на східне узбережжя, в район Куала-Тунгкал, де й виник Кантолі. Перша письмова згадка про Кантолі відноситься до V ст.
Під час правління династії Лю Сун Кантолі відправив кілька посольств до Китаю, з яким підтримувалися активні торговельні та культурні відносини. Магараджа Шрі Варанарендра відправив індуса Рудру з посольством між 454 і 464 роками, його син Віджаяварман зробив те саме в 519 році.
Торгівля обмежується наприкінці VI ст., що обмежила наповнення скарбниці та послаблення війська. Цим скористалися сусіди — Мелаю і Тулангбаванг, що перемогли та розділили територію Кантолі.
Розташовувалося на півдні Суматри десь між Джамбі та Лампунгом, включаючи значну частину останнього.
Основу становили торгівля, добування корисних копалень, деревообробка. Торгівля з Китаєм за часів династії Лю Сун приносила чималі статки до державної скарбниці. З утворенням імперії Суй обсяг торгівлі скоротився через жорстку економію китайського імператорського двору: було заборонено усі предмети розкоші, які постачалися насамперед з Кантолі.
- ↑ Munoz, Paul Michel (2006). Early Kingdoms of the Indonesian Archipelago and the Malay Peninsula. Singapore: Editions Didier Millet. p. 114. ISBN 981-4155-67-5.
- Coedès, George (1968). Walter F. Vella (ed.). The Indianized States of Southeast Asia. trans.Susan Brown Cowing. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-0368-1.
- Munoz, Paul Michel (2006). Early Kingdoms of the Indonesian Archipelago and the Malay Peninsula. Singapore: Editions Didier Millet. ISBN 981-4155-67-5.
- Notosusanto, Nugroho (2008). Sejarah Nasional Indonesia II. BALAI PUSTAKA.
- Nazarudin Zainun; Nasha Rodziadi Khaw, eds. (2015). Perdagangan Dunia Melayu-China Hingga Kurun Ke-16 Masihi Satu Tinjauan Sejarah dan Arkeologi. Penerbit USM. ISBN 9789838618922.