Карел Полачек

Карел Полачек
чеськ. Karel Poláček
Народився22 березня 1892(1892-03-22)[1][2][…]
Rychnov nad Kněžnoud[3][4][…]
Помер21 січня 1945(1945-01-21)[1][6][7] (52 роки)
Гливиці, Генеральна губернія, Третій Райх, Освенцим, Республіка Польща[6] або Аушвіц, Біліцd, Провінція Верхня Сілезія, Вільна держава Пруссія[7]
Країна Долитавщина
 Чехословаччина
Місце проживанняPrague XIIId[8]
Діяльністьписьменник, сценарист, журналіст, кіносценарист, редактор
Сфера роботилітература[3][7], гумористична літератураd[3][7], журналістика[3][7], кіносценаристикаd[3][7] і редагування[3][7]
Alma materЮридичний факультет Карлового університетуd[5]
ЗакладЛідове новіни і Melantrichd
Мова творівчеська
Брати, сестриArnošt Poláčekd і Zdeněk Poláčekd
У шлюбі зAda Poláčkovád
Нагороди
Order of Tomáš Garrigue Masaryk, 2nd class
CMNS: Карел Полачек у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Карел Полачек (чеськ. Karel Poláček), (22 березня 1892, Ричнов-над-Кнежноу — 21 січня 1945, Глівіце) — чеський прозаїк, гуморист, журналіст, сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Карел Полачек народився 22 березня 1892 року в сім'ї єврейського купця. Карел навчався в гімназії, але погано. Згодом перейшов до середньої школи в Празі, яку закінчив у 1912 році. Потім навчався на юридичному факультеті Карлового університету. Працював юрисконсультом. Під час Першої світової війни служив на Сербському та Галицькому фронтах. Після війни Карел Полачек працював у Чехословацькому комітеті з імпорту та експорту, але втратив роботу після того, як висміяв офіс в одному з коротких оповідань під назвою «Колотач». Він розповів про сім'ю, яка успадковує карусель, але через гіпербюрократичну службу імпорту / експорту вони не в змозі продати її за кордон.

Йозеф Чапек запропонував йому підтримку в 1920 році. Полачек почав співпрацювати з редакцією сатиричного журналу. Потім він почав писати короткі оповідання, художні історії. У 1922 році брати Чапеки познайомили його з редактором «Lidové noviny» (популярної газети того часу). У газеті були опубліковані його художні оповідання та популярний серіал під назвою «Суднічки» («Судді»; жартівливі історії про судову систему.) Його роботи публікувались у цій газеті до початку нацистської окупації.

Карел Полачек пішов працювати в єврейську релігійну громаду. Близько кінця 1943 року його перевели до концтабору Терезієнштадт, а потім перевезли до Освенцима. Помер у таборі Глівіце 21 січня 1945 року

Твори

[ред. | ред. код]
«Нас було п'ятеро», скульптура в Рихнов-над-Кнежноу

Романи представляють найбільш автентичні цінності чеської міжвоєнної прози. Карел Полачек був близький до гуманістичного кредо свого покоління письменників, таких як Карел Чапек та Франтишек Лангер. Він відображає у своїх романах глибоку трагедію дрібнобуржуазного, містечкового життя, в якому перемагає лицемірство та духовна бідність.

Романи і оповідання

[ред. | ред. код]
  • Povídky pana Kočkodana, 1922
  • Mariáš a jiné živnosti, 1924
  • 35 sloupků, 1925
  • Lehká dívka a reportér, 1926
  • Povídky izraelského vyznání, 1926
  • Bez místa, 1928
  • Dům na předměstí, 1928
  • Чоловіки в офсайді, 1931
  • Hráči, 1931
  • Hlavní přelíčení, 1932
  • Okresní město, 1936
  • Hrdinové táhnou do boje, 1936
  • Povídky izraelského vyznání, 1926
  • Podzemní město, 1937
  • Deník se žlutou hvězdou
  • Hedvika a Ludvík a jiné povídky
  • Vyprodáno, 1939
  • Hostinec U kamenného stolu, 1941
  • Michelup a motocykl
  • Bylo nás pět, 1946

Дитяча література

[ред. | ред. код]
  • «Едудант і Францимор»/Edudant a Francimor, 1933

Збірки

[ред. | ред. код]
  • Židovské anekdoty, 2004
  • Soudničky, 1999
  • O humoru v životě a v umění, 1928
  • Lidé před soudem, 1938
  • Doktor Munory a jiní lidé, 1935—1939

Сценарії фільмів

[ред. | ред. код]
  • Muži v offsidu
  • Obrácení Ferdyše Pištory
  • Dům na předměstí
  • Hostinec U kamenného stolu
  • Bylo nás pět
  • Načeradec
  • U nás v kocourkově
  • Edudant a Francimor

Публіцистика

[ред. | ред. код]
  • Život ve filmu, 1927 (есе)
  • Žurnalistický slovník, 1934
  • Metempsychóza čili stěhování duší, 1936
  • Ze soudní síně, 1956

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119407035 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ а б Studenti pražských univerzit 1882–1945
  6. ↑ а б regional database of the Research Library in Hradec Králové
  7. ↑ а б в г д е ж regional database of the Municipal Library of Hradec Kralove
  8. ↑ Database of victims — Прага: Terezín Initiative Institute.

Посилання

[ред. | ред. код]