Карло Аматі | |
---|---|
![]() | |
Народження | 22 серпня 1776[1][2] або 19 червня 1776[3] ![]() |
Смерть | 23 березня 1852[1][2] (75 років) або 23 травня 1852[3] (75 років) ![]() |
Навчання | Академія Брери ![]() |
Діяльність | архітектор ![]() |
![]() ![]() |
Карло Аматі (італ. Carlo Amati; нар. 22 серпня 1776, Монца — пом. 23 березня 1852, Мілан) — італійський архітектор класицизму.
З ранньої молодості займав посаду професора в міланській академії (італ. Accademia di belle arti di Brera), мав багато учнів, ґрунтовно їх познайомивши з класичною архітектурою[4].
Успішна прикраса собору в Павії доставило Аматі замовлення від Наполеона — обробити остаточно Міланський собор (1806) за проектом першого зодчого. Роботи над фасадом Дуомо зодчий описав у творі «Iconografia ed ortografia del Duomo di Milano» (Мілан).
Аматі був членом академій: віденської, петербурзької і амстердамської.
Помер у 1852 році; був похований з великою урочистістю в Мілані, в церкві св. Карла Борромео (італ. Chiesa di San Carlo al Corso), їм перебудованої.
Його знали як письменника про мистецтво, який написав:
Його твір «Antichità di Milano esistenti presso San Lorenzo» (1822) описує стародавні мармурові роботи, з підбіркою архітектурних і скульптурних орнаментів.