Карло Маттоньйо

Карло Маттоньйо
Народився1951[1][2]
Орв'єто, Провінція Терні, Умбрія, Італія[1]
Країна Італія
Діяльністьревізіоніст Голокосту
Знання мовіталійська

Карло Маттоньйо (нар. 1951, Орв'єто, Італія[3]) — італійський ревізіоніст Голокосту. Юрген Граф вважає[4] його найбільшим ревізіоністським автором сучасності, який займається як історичними, так і технічними аспектами голокосту (зокрема, питаннями про пропускну здатність крематоріїв Освенціма).

Автор численних книг і монографій [3][5], багато з яких були опубліковані в журналі Journal of Historical Review [3].

У 1985 році Маттоньйо опублікував книгу «Доповідь Герштейна — анатомія шахрайства» [6] і в 1988 році книги «Міф про винищення євреїв» [3]

Постійно друкується у французькомовному журналі «Annales d'Histoire révisionniste»[5] і є членом консультативної ради Інституту перегляду історії[5], закладу, який сприяє теорії заперечення Голокосту.[7]

Маттоньйо виступив на захист єпископа Річарда Вільямсона, який вважає[8]. Голокост вигадкою євреїв і західних союзників Ізраїлю та заперечує існування газових камер.[9].

Вивчення крематоріїв Аушвіц-Біркенау

[ред. | ред. код]

В особливому архіві в Москві знаходиться до 90 тис. сторінок документів будівельного управління, тобто тієї організації, яка займалася будівництвом крематоріїв, а також, як заявляють експерти, газових камер, розташованих у крематоріях Освенціму. Під час тривалих поїздок до Москви в 1995 році Карло Маттоньйо вивчив всі 90 тис. сторінок цих документів[10]. Одна частина з них, 20 тис. сторінок, складається з виготовлених німцями копій інших документів, а 70 тисяч — справжні документи. І ні в жодному з них він не знайшов жодного доказу вбивств за допомогою газу[10].

Карло Маттоньйо ліквідував останню прогалину в науково-технічному дослідженні голокосту[10]. Працюючи разом з Франке Деано та іншими інженерами, він провів фундаментальне вивчення крематоріїв Освенціма. Короткий виклад отриманих результатів на німецькою мовою з'явився в 1996 році.

Маттоньйо досліджував такі фактори:

  • Реальну максимальну продуктивність крематоріїв, з урахуванням того, що був потрібний їх технічний ремонт і вони не могли функціонувати всі одночасно і безперервно;
  • Поставки коксу в крематорії, які майже повністю документовані, і витрати коксу на спалення одного трупа;
  • Вогнетривке облицювання печей зсередини, яка жодного разу не оновлювалася, тоді як її вистачає максимум на 3 тис. кремацій на один муфель;
  • Неможливість спалення трупів у ямах.

Карло Маттоньйо виконав складні розрахунки і довів, що в печах концтабору Аушвіц-Біркенау ніяк не можна було кремувати 1,1 мільйона тіл і прийшов до висновку[10], що крематорії не могли спалити більше, ніж 162 тис. трупів, з них отруєних газом — нуль[10]. Епідемії, в першу чергу висипний тиф, були головною причиною такої жахливо високої смертності[10]. Якщо врахувати, що реальне число жертв Освенціму 170 тис. і при цьому деяку частину трупів при особливо гострих спалахах тифу спалювали на відкритому повітрі (не в ямах), то результати розрахунків та досліджень Маттоньйо завершують картину[10].

Карло Маттоньйо пише з приводу крематоріїв Освенціму: «Очевидці» хочуть нас переконати, що крематорії Аушвіц-Біркенау були незалежні від законів природи, були диявольськими спорудами і не підпорядковувалися відомим законам хімії, фізики та теплотехніки. Історики вирішили сліпо вірити свідкам і були жорстоко обмануті".

Юрген Граф вважає, що проти досліджень Маттоньйо нема чого заперечити, тому антиревізіоністська література про них мовчить[10].

Дослідження концтаборів Собібор та Белжець

[ред. | ред. код]

У 2004 році Маттоньйо написав книгу про табір Белжець. Карло Маттоньйо також підрахував, що спалення уявних трупів у Белжеці зажадали б «астрономічно» великої кількість дров — 96 000 тонн[11]. У червні 2009 року Карло Маттоньйо разом з Юргеном Графом і шведським вченим Томасом Кюесом, який до цього серйозно займався дослідженнями Собібору і опублікував багато статей з цього питання, написали книгу «Собібор. Міф і реальність», в який вони розглянули порушення законів, вчинені німецькою, а раніше американською юстицією при переслідуванні Івана Дем'янюка. Основна частина цієї книги присвячена питанню існуючої доказової бази уявних масових вбивств євреїв у Собіборі. Згідно з офіційною історіографією, Собібор поряд з Белжецем і Треблінкою був одним із трьох «таборів знищення» у східній Польщі, де, як стверджується, вихлопними газами двигунів було вбито не менше півтора мільйонів євреїв[11].

Дослідження Майданека

[ред. | ред. код]

Карло Маттоньйо втановив, що жертвами Майданека стали 42200 чоловік[12].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Перший період (1985—1995)

[ред. | ред. код]
  • Il rapporto Gerstein: Anatomia di un falso.
  • La Risiera di San Sabba: Un falso grossolano[13].
  • Il mito dello sterminio ebraico. Introduzione storico-bibliografica alla storiografia revisionista[14].
  • Auschwitz: un caso di plagio.
  • Auschwitz: due false testimonianze.
  • Wellers e i «gasati» di Auschwitz.
  • Auschwitz: le «confessioni» di Höss.
  • «Medico ad Auschwitz»: Anatomia di un falso.
  • Come si falsifica la storia: Saul Friedländer e il «rapporto» Gerstein.
  • La Soluzione finale. Problemi e polemiche.
  • Intervista sull'Olocausto.

Другий період (після 1995)

[ред. | ред. код]
  • Auschwitz: la prima gasazione[15].
  • Auschwitz: Fine di una leggenda (англ. Auschwitz: The End of a Legend. A Critique of J.C.Pressac та англ. Auschwitz: The End of a Legend in Germar Rudolf, Auschwitz: Plain Facts. A Response to Jean-Claude Pressac; traduzione tedesca: Auschwitz: Das Ende einer Legende in Auschwitz: Nackte Fakten. Eine Erwiderung an Jean-Claude Pressac).
  • La «Zentralbauleitung der Waffen-SS und Polizei Auschwitz»[16].
  • «Sonderbehandlung» ad Auschwitz. Genesi e significato (traduzione tedesca: Sonderbehandlung in Auschwitz. Entstehung und Bedeutung eines Begriffes[17].
  • The Bunkers of Auschwitz. Black Propaganda versus History[18]
  • Auschwitz: Crematorium I and the Alleged Homicidal Gassing[19].
  • Auschwitz: Open Air Incinerations[20].
  • Auschwitz: 27 gennaio 1945 — 27 gennaio 2005: sessant'anni di propaganda.
  • Bełżec nella propaganda, nelle testimonianze, nelle indagini archeologiche e nella storia[21], nella quale si nega che a Bełżec ci fosse un campo di sterminio.
  • Genesi e funzioni del campo di Birkenau[22],[23].
  • Juergen Graf und Carlo Mattogno, KL Majdanek. Eine historische und technische Studie, Castle Hill Publisher, Hastings 1998. Englische Fassung: Concentration Camp Majdanek. A Historical and Technical Study, Theses & Dissertation Press, Chicago 2003.
  • Auschwitz: The End of a Legend [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
  • Belzec in Propaganda, Testimonies, Archeological Research, and History
  • Special Treatment in Auschwitz
  • The Bunkers of Auschwitz. Black Propaganda versus History
  • The Central Construction Office in Auschwitz
  • Auschwitz: Open Air Incinerations
  • Auschwitz: The First Gassing. Rumor and Reality
  • Auschwitz: Crematorium I and the Alleged Homicidal Gassings
  • Healthcare in Auschwitz
  • The Crematory Ovens of Auschwitz

Спільно з Юргеном Графом

  • KL Majdanek. Eine historische und technische Studie (англ. Concentration Camp Majdanek. A Historical and Technical Study)[24]
  • KL Stutthof. Il campo di concentramento di Stutthof e la sua funzione nella politica ebraica nationalsocialista (німецьке видання: Das Konzentrationslager Stutthof und seine Funktion in der nationalsozialistischen Judenpolitik; американське видання: Concentration Camp Stutthof and its Function in National Socialist Jewish Policy)[25].
  • Treblinka. Vernichtungslager oder Durchgangslager? (edizione americana: Treblinka. Extermination Camp or Transit Camp?)[26].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11545411X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ MAK
  3. ↑ а б в г The Carlo Mattogno Web Page. Castle Hill Publishers. Архів оригіналу за 10 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  4. ↑ Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия ХОЛОКОСТ (автор Ю. Граф)
  5. ↑ а б в Mattogno, Carlo. Der Deutschen Nationalbibliothek. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 листопада 2010.
  6. ↑ Hall, Jr., Robert A. The Gerstein Report -- Anatomy of a Fraud (review). Journal of Historical Review. Institute for Historical Review. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  7. ↑ Peter Vogelsang & Brian B. M. Larsen. Holocaust Denial: The Institute for Historical Review [Архівовано 10 березня 2005 у Wayback Machine.], The Danish Center for Holocaust and Genocide Studies, 2002. Retrieved February 28, 2007.
  8. ↑ Tomasz Bielecki. Pożar w stosunkach Watykanu z Żydami. Джерело: Gazeta Wyborcza, 28.01.2009.
  9. ↑ Credo in Unam Shoam [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.] (Перевірено 21 листопада 2010)
  10. ↑ а б в г д е ж и [Юрген Граф. Миф о холокосте. Правда о судьбе евреев во второй мировой войне / Москва,'Русский вестник' 1996]
  11. ↑ а б Юрген Граф, Томас Кюес, Карло Маттоньо. Собібор. Міф і реальність. 2009 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  12. ↑ Juergen Graf und Carlo Mattogno, KL Majdanek. Eine historische und technische Studie, Castle Hill Publisher, Hastings 1998. Englische Fassung: Concentration Camp Majdanek. A Historical and Technical Study, Theses & Dissertation Press, Chicago 2003
  13. ↑ La Risiera di San Sabba [Архівовано 4 січня 2011 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Il mito dello sterminio ebraico (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  15. ↑ (англ.) Auschwitz: The First Gassing. Rumor and Reality [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
  16. ↑ The Central Construction Office of the Waffen-SS and Police Auschwitz (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2013. Процитовано 21 листопада 2010.
  17. ↑ Special Treatment in Auschwitz. Origin and Meaning of a Term (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2011. Процитовано 21 листопада 2010.
  18. ↑ (англ.) The Bunkers of Auschwitz. Black Propaganda versus History [Архівовано 2 травня 2015 у Wayback Machine.]
  19. ↑ (англ.) Auschwitz: Crematorium I and the Alleged Homicidal Gassing [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
  20. ↑ (англ.) Auschwitz: Open Air Incinerations [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
  21. ↑ (англ.) Bełżec in Propaganda, Testimonies, Archeological Research, and History [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Genesi e funzioni del campo di Birkenau (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 червня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  23. ↑ Raul Hilberg e i «centri di sterminio» nazionalsocialisti (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010.
  24. ↑ KL Majdanek. Eine historische und technische Studie [Архівовано 10 березня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  25. ↑ Das Konzentrationslager Stutthof und seine Funktion in der nationalsozialistischen Judenpolitik [Архівовано 10 березня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  26. ↑ Treblinka. Extermination Camp or Transit Camp? [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]