Карло Шванцер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шванцер.

Карло Шванцер
Karl Schwanzer
Народження	21 травня 1918(1918-05-21) Відень
Смерть	20 серпня 1975(1975-08-20) (57 років)
	Відень
Поховання	Нойштіфтський цвинтар^d
Національність	австрієць
Країна	Австро-Угорщина,  Австрія
Навчання	Віденський технічний університет
Діяльність	архітектор, викладач університету
Відомі учні	Gabor Fettik^d, Gert M. Mayr-Keber^d[1], Wolfgang Neumann^d[2], Eva Weil^d[3], Hans Wolfgang Jäger^d[4] і Werner Havlicek^d[4]
Працівник	Віденський технічний університет
Твори	Башта BMW та Музей BMW у Мюнхені Бельведер 21 у Відні
Нагороди	Срібна медаль «За заслуги перед Австрійською Республікою» Кавалер ордена Лепольда I
Карло Шванцер у Вікісховищі

Карло Шванцер (нім. Karl Schwanzer; 21 травня 1918(19180521), Відень, Австрія — 20 серпня 1975, Відень) — австрійський архітектор. Його найвідомішими проектами були австрійський виставковий павільйон на Всесвітній виставці «Експо» 1958 року в Брюсселі та проект 1972 року — споруда адміністрації німецького автобудівного та авіамоторного концерну BMW у Мюнхені.

Життєпис

Адміністрація концерну BMW. 2010

Карло Шванцер народився в 1918 році у Відні, у сім'ї простих людей. Любов до будівництва йому привили батько та дядько-тесля, який навчив його свого ремесла. Після закінчення середньої школи у Відні в 1936 році він вирішив вивчати архітектуру в Віденському технічному університеті, який закінчив у 1940 році. Під час навчання він працював техніком у декількох архітектурних фірмах. Уже через рік після закінчення університету за свою роботу «Нові будівельні роботи в звільненій Верхній Сілезії. Кільце в Жорах. Реконструкція та дизайн» (Arbeit Neues Bauen im befreiten Oberschlesien. Der Ring in Sohrau. Entschandelung und Gestaltung) він отримав науковий ступінь доктора філософії.

20-ий будинок у Відні. 2010

Після закінчення Другої світової війни Шванцер працював деякий час на різних посадах, а у 1948 році відкрив власну архітектурну студію як незалежний архітектор. Спочатку розробляв невеликі проекти, за які брався з великим натхненням і при виконанні яких прагнув до досконалості.

Першим його великим успіхом був проект австрійського виставкового павільйону на Всесвітній виставці «Експо» 1958 року в Брюсселі. Карло Шванцер був удостоєний посади повного професора Віденського технічного університету, яку він займав до своєї передчасної смерті в 1975 році. Одночасно в 1960-і роки він працював як запрошений професор в технічних університетах Дармштадту, Будапешту та Ер-Ріяду.

Башта та Музей BMW
у Мюнхені

У 1947—1975 рік Шванцер розробив ряд проектів визначних будівель, у яких їх конструкція була тісно пов'язана з функціональністю та структурою. Він створив Австрійський інститут дизайну (Österreichische Institut für Formgebung), а у 1967 році відкрив другу власну архітектурну студію в Мюнхені.

До відкриття в Мюнхені літніх Олімпійських ігор 1972 року він збудував 101 метрову вежу адміністрації німецького автобудівного та авіамоторного концерну BMW, що стала однією з найпомітніших архітектурних будівель міста.

Зовнішній вигляд споруди формою нагадує автошини у гоночному автомобілі, а гараж — головку блоку циліндрів. Вежа складається з чотирьох циліндрів діаметром 52,30 м, кожен з яких має 22 поверхи, два з яких — підвальні, а 18 — офісні. Біля вежі тоді ж був побудований Музей автомобілів BMW. Це теж кругла футуристична будівля у формі алюмінієвої чаші, з основою діаметром 20 м і дахом приблизно 40 м.^[5]

Інститут економіки у Санкт-Пельтені

У 1972 році були побудовані освітній центр та майстерня Інституту сприяння розвитку економіки у Санкт-Пельтені. У проекті реалізований принцип максимально можливої рентабельності, можливість гнучкої багатофункціональності окремих кімнат і груп кімнат.

У 1975 Карлу Шванцерові було доручено розробити проект будівлі представницького характеру — Посольство Австрії в Бразилії. Це блискуче білий будинок з місцевих збірних полегшених бетонних елементів, який сильно вирізня́ється на тлі яскравого блакитного неба і червоної землі Бразилії.

Могила Карла Шванцера

Шванцер був одружений з Гільдою Дельтл (1920—1998), у них було двоє синів. 20 серпня 1975 року Карло Шванцер пішов з життя і похований на цвинтарі Нойштіфте Фрідгоф^[de].

Посмертно в 1975 році був нагороджений Великою австрійською державною премією^[de] у галузі архітектури. У 2008 році його іменем була названа вулиця в 10-му районі Відня.

Нагороди та почесні звання

Вокзал Франца-Йосифа

• 1954 — Премія Йозефа Гофмана від спілки митців Віденська сецесія
• 1958 — Срібний орден за заслуги перед Австрійською Республікою
• 1958 — Гран-прі за архітектуру на Всесвітній виставці в Брюсселі
• 1959 — Премія міста Відня за архітектуру^[de]
• 1963 — Почесний член-кореспондент Королівського інституту британських архітекторів
• 1965 — Офіцер Merit Touristique, Франція
• 1969 — Почесний член Американського інституту архітекторів^[en]
• 1969 — Член-кореспондент німецьких архітекторів

• 1969 — Великий почесний «Знак за заслуги перед Австрійською Республікою»
• 1973 — Нагорода профспілки архітекторів Баварії
• 1974 — Премія за бетонну архітектуру Федеральної асоціації німецької цементної промисловості
• 1975 — Велика державна премія Австрії^[de] за архітектуру (посмертно)
• 2008 — названа вулиця імені Карла Шванцера у районі Відня Фаворитен

Примітки

1. https://www.wienerwohnen.at/hof/1162/1162.html
2. https://www.wienerwohnen.at/hof/285/Franz-Bauer-Hof.html
3. https://www.wienerwohnen.at/hof/294/Max-Boehm-Hof.html
4. https://www.wienerwohnen.at/hof/1232/Ottakringer-Strasse-103.html
5. Карло Шванцер [Архівовано 24 липня 2008 у Wayback Machine.] archinform.net (англ.)