Кармамудра (санскр. «печатка дії», помилково[на чию думку?]: кама мудра або «печатка бажання», тиб. Las-kyi phyag-rgya) — це буддистська техніка Ваджраяни, що об'єднує фізичного або візуалізовано консорта (дружину чи чоловіка). Коли консорт (супровід) є візуалізованим, вони відомі як джняна мудра.[1]
Також, Ченагатсанг Ніда[fr] наголошує, що Крамамудра та Камасутра це спільнокореневі але принципово різні напрямки.[2]
Тантра стала відомою під час періоду імперії Пала в середньовічній Індії. Тантричний буддизм дав альтернативу монастирським усамітненим технікам для досягнення просвітлення, завдяки чому його можна було досягти через близькість з іншою людиною. За словами Міранди Шеу, підвищена соціальна включеність Тантри дозволила голосам жінок пролунати через їх роль як кармамудри.[3] Шеу (Shaw) розповідає про 16 відомих випадків, коли жінки викладають чоловікам, що практикують, шляхом таємних усних наставлянь[en], і зазначає, що декілька із 7 тантричних текстів, прийнятих тибетцями у VIII столітті, як основні тантричні твори, були написані жінками.
Тантра використовує Умілі засоби[en], щоб перетворити те, що могло прив'язати практикуючого до сансари, у духовно-визвольну практику. Джудіт Сіммер-Браун пояснює, як можна використовувати кармамудру для вивчення природи пристрасті:
Традиційно є три способи усвідомити природу пристрасті в йогічній традиції Тантри. Спочатку під час практики фази творення (див. Тибетська Тантрична Практика[en]) можна уявити їдамі як яб-юм у статевому союзі… По-друге, ви можете практикувати туммо (caṇḍalī) або генерувати внутрішнє тепло за допомогою тонких тілесних[en] практик життєвого дихання, що рухається в центральний канал. По-третє, можна практикувати так звану сексуальну йогу (кармамудра, лекі чагія) із консортом (супровідником). Усвідомлення справжньої природи пристрасті у всіх цих формах перетворює звичайну пристрасть в основу переживання великого блаженства (маха сукха[en]), що значно прискорює усунення емоційних та психічних затінень у своїй практиці.[4]
Ранні майстри Шести йог Наропи робили великий акцент на практиці кармамудри, дехто надавав їй окремий статус однієї з шести йог, тоді як інші розглядали її як аспект йоги внутрішнього тепла.[5] Ця садхана є частиною системи Ламдре[en] школи Сакья, тантра Калачакра, центральна для школи Гелуг та Ануйога[en], як це практикує школа Ньїнґма.
На думку більшості тибетських буддистських вчителів, кармамудра необхідна для досягнення просвітлення в цьому житті. Наприклад, сучасні вчителі Гелугу, такі як Тубтен Єше[en], висловилися на підтримку цієї точки зору.[6] Проте, деякі лами не погоджуються. Наприклад, нинішній Далай-лама посилається на коментар до скороченої тантра Калачакра Кайдруба Норзанг-ґятцо, який говорить, що фахівці з особливо хорошими здібностями можуть досягти тих самих цілей лише з партнером джнанамудри. Він робить висновок: «Таким чином, абсолютно не обов'язковим є покладатися на фізичного партнера по кармамудрі».[7]
У "нових'' школах тибетського буддизму той хто практикує три нижні класи тантри обмежений візуалізацією консорта джнанамудри. Посвячення в одну з ануттарайогських тантр дозволяє сексуальну практику кармамудри.[1]
Усі традиції Ваджраяни сходяться на думці, що кваліфіковані миряни, включаючи колишніх ченців, які відмовились від обітниць, можуть використовувати фізичних консортів, як це робили засновники Ваджраяни. Наприклад, Атіша писав, що "Ті [посвячення], на які може покластись господар, включають усе, що навчається в тантрах".[8] Існують різні позиції щодо того, чи можуть нинішні ченці брати участь у цій практиці. Буддистський вчений Трипітакамала переживав, що загальна мета буддизму перекриває занепокоєння щодо монаших обітниць.[9]
Це не можна практикувати без основи йоги внутрішнього тепла (туммо), продовженням якої є кармамудра[10].
Джудіт Сіммер-Браун зазначає, що в Тибеті існувала сильна традиція серед йогів(Йогін-Yogi) поза монастирськими спільнотами практикувати кармамудру. Вона стверджує, що це були здебільшого не-холостяки практики, серед них тертони[en], Нгагпа[en] та спадкові лами в межах Ньїнґма і Каг'ю шкіл. Однак, зазначає вона, їхній спосіб життя іноді скандалізував монастирські громади, особливо ті, що належали до гелугів, які цінували сувору чернечу дисципліну.[11]
Вчитель віпасани Джек Корнфілд[en] цитує одного неназваного буддійського вчителя-жінку, вона говорить про «стару» «реалізацію» лами який обирає 13- в 14- річну черницю стати його сексуальним консортом кожного року.[12] Після розмови з «низкою західних жінок, які спали зі своїми ламами», той самий неназваний робить висновок, що практика принесла користь лише ламам.
Академік[джерело?], феміністка і колишня черниця Каг'ю Джун Кемпбелл говорить про жінок, що діяли як кармамудра у таємних сексуальних стосунках з ламами, в тому числі вона особисто стверджує, що коли її було двадцять років, вона була з втіленням Калу Рінпоче (який помер в 1989 році). В інтерв'ю Tricycle: The Buddhist Review вона заявляє, що на той момент вона не відчувала себе експлуатованою, але замислюючись над цим впродовж багатьох років, вона побачила, що попит на таємницю в поєднанні з дисбалансом сил схожий на методи, які використовує кривдник дитини.[13]
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)