Касіт Піром

Касіт Піром
тай. กษิต ภิรมย์
англ. Kasit Piromya
Народився15 грудня 1944(1944-12-15) (79 років)
Thonburid, Thon Buri Provinced, Таїланд
Громадянство Таїланд
Місце проживанняДжакарта[1]
ДіяльністьДипломат
Alma materУніверситет Чулалонгкорна
ПосадаНадзвичайні і Повноважні Посли Таїланду в Україні
ПартіяДемократична партія
Нагороди
Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою ордену «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною» Орден Білого слона орден Корони Таїланду

Касіт Піром[2][3][4] (тай. กษิต ภิรมย์, англ. Kasit Piromya; нар. 15 грудня 1944 року в Тхонбурі, Таїланд) — таїландський політик і дипломат, Надзвичайний і повноважний посол Королівства Таїланд в ряді країн, включаючи СРСР (1991), РФ, Україна і СНД (1992—1994), Монголію (1991—1994), Індонезію і Папуа — Нову Гвінею (1994—1996), Німеччину (1997—2001), Японію (2001—2004) і США (2004—2005)[5]. Міністр закордонних справ королівства в 2008—2011 роках[6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився і провів дитинство в містечку Тхонбурі (нині один з округів Бангкоку, столиці Таїланду), навчався «через річку» в християнському коледжі в Бангкоку. Згодом закінчив Коледж Св. Йосипа в гірському Дарджилінгі на півночі Індії[7].

Отримав кілька вищих освіт, включаючи навчання на факультеті політології таїландського Університету Чулалонгкорна, ступінь бакалавра з міжнародних відносин Джорджтаунського університету в США (випуск 1968 року), а також диплом з міжнародних відносин і ступінь магістра суспільних наук Міжнародного інституту соціальних досліджень при Еразмському університеті Роттердама в Нідерландах (1971 р.).[7]

З 1968 року на дипломатичні роботі в Міністерстві закордонних справ Таїланду[7]. Послідовно перебував на посадах третього секретаря департаменту міжнародних організацій (з 1968), відділу аналізу новин департаменту інформації (з 1969) і відділу СЕАТО департаменту міжнародних організацій (з 1972).

З 1975 почав працювати в складі зарубіжного представництва Таїланду — третім, а згодом другим секретарем таїландського посольства в Брюсселі і представництва в Євросоюзі[7].

Повернувшись в 1979 році на батьківщину, аж до початку 1990-х продовжує кар'єру в МЗС на позиціях другого і першого секретарів департаменту з економічних питань. З 1981 року піднімається до керівництва відділами міністерства, проходячи пости директора відділів комерції та промисловості, економічної інформації (з 1983), політики і планування (з 1984) і заст. генерального директора департаменту з економічних питань (з 1985)[7]. З 1988 року очолює департамент міжнародних організацій МЗС і отримує вищий дипломатичний ранг посла[7].

У 1991 році призначається Надзвичайним і Повноважним Послом Королівства Таїланд в СРСР, за сумісництвом очолюючи дипвідносини з Монгольської Народної Республікою. Після розпаду СРСР аж до початку 1994 року продовжує керувати диппредставництвом як перший посол Таїланду в РФ, зберігаючи повноваження посла в Монголії і додатково керуючи дипвідносинами з Україною та з країнами СНД.[7]

У 1994 році отримує призначення послом Таїланду в Індонезії і за сумісництвом в Папуа — Нову Гвінею (до 1996 року)[7]. У 1997—2001 роках виконував обов'язки посла Королівства Таїланд в Німеччині (в Бонні, з подальшим переведенням посольства в Берлін)[8], в 2001—2004 — в Японии[7][9], в 2004—2005 годах — в США[10][11][5].

20 грудня 2008 року було призначено королем Пхуміпон Адульядетом на посаду міністра закордонних справ в уряді Апхісіта Ветчачіви. Серед підстав для такого вибору називалися як його дипломатичний досвід, так і колишню належність до опозиційної групи «Народний союз за демократію»[12][13][14]. Відправлений у відставку змістити з усім кабінетом Ветчачіви після поразки на виборах влітку 2011 року.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1974 — Офіцер (4-й клас) Орден Білого слона.
  • 1977 — Командор (3-й клас) ордена Корони Таїланду.
  • 1982 — Лицар-командор (2-й клас) ордена Корони Таїланду.
  • 1987 — Лицар-командор (2-й клас) ордена Білого слона.
  • 1988 — Лицар Великого хреста (1-й клас) ордена Корони Таїланду.
  • 1991 — Лицар Великого хреста (1-й клас) ордена Білого слона.
  • 1993 — Медаль Чаркрабарті Мала (громадянська медаль за довгу бездоганну службу).
  • 1994 — Лицар Великий стрічки (спеціальний клас) ордена Корони Таїланду.
  • 1999 — Лицар Великий стрічки (спеціальний клас) ордена Білого слона.
  • 2001 — Великий хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» із зіркою і плечовий стрічкою.[7]
  • 2004 — Вища (1-я) ступінь Орден Висхідного сонця (Японія).[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20220302174155/http://www.thaiembassyjakarta.com/en/about-us/list-of-ambassadors/
  2. ↑ Власти Таиланда перенесли саммит АСЕАН с июня на октябрь. «Вести.ру». 13 травня 2009. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  3. ↑ Взгляд изнутри на закат СССР и возрождение России. Посольство Российской Федерации в Королевстве Таиланд. 17 вересня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 11 червня 2019.
  4. ↑ Евгений Беленький (13 листопада 2009). Глава МИД Таиланда покинул саммит АТЭС из-за конфликта с Камбоджей. РИА Новости. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  5. ↑ а б в H.E. Ambassador Kasit Piromya, Ambassador Extraordinary and Plenipotentiary of the Kingdom of Thailand to the United States of America (англ.). US-Thailand Business Council (USTBC). Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 1 листопада 2017.
  6. ↑ Names of Past Foreign Ministers (англ.). Міністерство закордонних справ Таїланду. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 1 листопада 2017.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л Vivienne Kenrick (9 березня 2002). Personality profile: Kasit Piromya (англ.). The Japan Times. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 3 листопада 2017.
  8. ↑ ทำเนียบรายชื่ออุปทูตและเอกอัครราชทูตไทยประจำประเทศเยอรมนี (тай.). Royal Thai Embassy, Berlin. 2015. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  9. ↑ List of Thai Ambassadors to Japan (англ.). Royal Thai Embassy, Tokyo. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 2 листопада 2017.
  10. ↑ List of Thai ambassadors to the U.S. (англ.). Royal Thai Embassy, Washington D.C. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 1 листопада 2017.
  11. ↑ Thai ministers and ambassadors to the United States // The Eagle and the Elephant: Thai-American Relations Since 1833. — 5th edition. — Washington D.C. : Royal Thai Embassy, 2009. — P. 34. — ISBN 978-0-9764391-2-7.
  12. ↑ Robert Horn (7 лютого 2011). Thailand and Cambodia's Battle for an Ancient Temple (англ.). TIME. Архів оригіналу за 29 листопада 2013. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  13. ↑ A foreign minister can't just shoot his mouth off [Архівовано 2011-09-16 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Kasit still friend with PAD[недоступне посилання з вересня 2019]