Катеріна Райхе

Катеріна Райхе
нім. Katherina Reiche
Народилася 16 липня 1973(1973-07-16)[1][2] (50 років)
Луккенвальде, Бранденбург, Німеччина
Країна  Німеччина
 НДР
Діяльність політична діячка
Alma mater Університет Потсдама
Знання мов німецька
Членство Atlantik-Brücked
Посада член бундестагу Німеччиниd[2], парламентський секретар у Німеччині, член бундестагу Німеччиниd[3][4], член бундестагу Німеччиниd[5], член бундестагу Німеччиниd[6] і член бундестагу Німеччиниd[6]
Партія Християнсько-демократичний союз
Конфесія євангелічна церкваd[7]
Сайт katherina-reiche.de

Катаріна Райхе (16 липня 1973(1973-07-16), Луккенвальде, Бранденбург) — німецький політик з Християнсько-демократичного союзу (ХДС).

Навчання[ред. | ред. код]

Після отримання диплома Abitur у 1992 році вона вивчала хімію в Потсдамському університеті, Університеті Кларксона в Нью-Йорку та Університеті Турку у Фінляндії. У 1997 році отримала диплом.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 1992 році Райхе була одним із засновників Ring Christlich-Demokratischer Studenten (Асоціація студентів-християн-демократів, RCDS) у Потсдамі, і в тому ж році вона приєдналася до Молодіжного союзу. З 1996 року також є членом Християнсько-демокртивчного союзу. У 2000 році Райхе стала членом федеральної виконавчої влади від ХДС, а також увійшла до складу виконавчого комітету партії в землі Бранденбург.

Під час виборчої кампанії 2002 року Райхе було залучено до команди ХДС/ХСС тодішнім кандидатом у канцлери Едмундом Штойбером як експертка з питань жіночої, молодіжної та сімейної політики. Це рішення було розкритиковано консервативними колами всередині двох партій, тому що Райх на той момент була незаміжньою матір'ю.З 2005 по 2009 рік Райхе обіймала посаду заступника голови парламентської групи ХДС / ХСС під керівництвом голови Фолькера Каудера.[8] На цій посаді вона відповідала за нагляд у політичних сферах освіти і науки, а також довкілля, охорони природи та ядерної безпеки.

В уряді канцлера Ангели Меркель Райхе спочатку обіймала посаду державного секретаря парламенту у Федеральному міністерстві навколишнього середовища, охорони природи та ядерної безпеки під керівництвом наступних міністрів Норберта Реттгена (2009—2012) та Петера Альтмаєра (2012—2013). Після виборів 2013 року була призначена парламентським державним секретарем у Федеральному міністерстві транспорту та цифрової інфраструктури, цього разу під керівництвом міністра Александера Добріндта.

З нагоди шістдесятої річниці дипломатичних відносин між Німеччиною та Індією Райхе брала участь у першому спільному засіданні урядів двох країн у Делі в травні 2011 року[9].

Життя після політики[ред. | ред. код]

У 2015 році Райхе пішла у відставку з посади в уряді та відмовилася від депутатського мандату на посаду головного виконавчого директора Німецької асоціації місцевих комунальних послуг (VKU). На цій посаді вона була одноголосно обрана президентом Європейського центру підприємств із громадською участю та підприємств загального економічного інтересу (CEEP) у червні 2016 року[10] .

З 2018 по 2019 рік Райхе також входила до так званої вугільної комісії німецького уряду, якій було доручено розробити генеральний план до кінця року щодо того, як поступово відмовитися від вугілля та створити нову економічну перспективу для видобутку вугілля в країні.[11]

Наприкінці 2019 року Райхе перейшла на нову посаду до німецької енергетичної компанії E.ON.[12]

Інші види діяльності[ред. | ред. код]

Полеміка[ред. | ред. код]

У 2005 році Райхе описала противників геннетичної інженерії як «Bioterroristen» («Біотерористи»).[14] Вона також розкритикувала дві тодішні урядові партії СДПН та Зелених за те, що вони намагалися здобути голоси за цією темою та стимулювали у людей страх перед майбутнім. 

У 2012 році Райхе заявила, що одностатеві шлюби становлять більшу загрозу для Німеччини, ніж Європейська боргова криза. ЛГБТ-групи різко розкритикували її за це зауваження.[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #139210083 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18
  4. ↑ https://www.bundestag.de/webarchiv/abgeordnete/biografien18/ausgeschiedene
  5. ↑ http://webarchiv.bundestag.de/archive/2013/1212/bundestag/abgeordnete17/alphabet/index.html
  6. ↑ а б bundestag.de — 1996.
  7. ↑ https://web.archive.org/web/20160603170338/http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/R/reiche_katherina/258916
  8. ↑ CDU website. Архів оригіналу за 22 січня 2009. Процитовано 31 серпня 2009.
  9. ↑ Günther Bannas (May 30, 2011), Hoffnung auf «Eurofighter»-Geschäft: Erste deutsch-indische Regierungskonsultationen [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] Frankfurter Allgemeine Zeitung
  10. ↑ Katherina Reiche Elected CEEP President [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.] German Cancer Research Center (DKFZ), press release of June 8, 2016.
  11. ↑ Andreas Franke (June 6, 2018), Germany launches commission tasked to develop coal exit masterplan [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] S&P Global Platts.
  12. ↑ Christof Schürmann (September 11, 2019), Katherina Reiche wird Chefin der neuen E.On-Netzgesellschaft [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] Wirtschaftswoche.
  13. ↑ Members [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] Konrad Adenauer Foundation (KAS).
  14. ↑ Personen & Konflikte. Publik-Forum.de (нім.). Процитовано 7 жовтня 2020.
  15. ↑ reporter3 (28 серпня 2012). Equality group calls for German politician to retract anti-gay remarks. Gay Star News (брит.). Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 1 листопада 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль