Кептор
| Mk.60 «Кептор» | |
|---|---|
 | |
| Тип | морська міна |
| Походження |  США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1979 |
| Оператори |  ВМС США |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Alliant Techsystems |
| Характеристики | |
| Вага | 935 кг (варіант для носіїв ПЧ і НК), 1077 кг (для ЛА, з парашутною системою) |
| Довжина | 3350 мм (для ПЧ і НК), 3680 мм (для ЛА) |
| Діаметр | 533 мм |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 7300 м |
| Боєголовка | торпеда Mk.46 Mod.4 |
| Вага боєголовки | 44,5 кг |
| Максимальна глибина | до 910 м |
| Швидкість | 28 вузлів |
Система наведення | в режимі очікування — пасивна гідроакустична; торпеда — активна гадроакустична + по кільватерному сліду |
Пускова платформа | ПЧ, НК, ЛА |
Кептор у Вікісховищі | |
Mk.60 «Ке́птор» (англ. Mark 60 Captor) — глибоководна протичовнова контейнерна міна з бойовою частиною — малогабаритною торпедою Mk.46[1]. Назва Captor походить від скорочення Encapsulated torpedo — «торпеда в капсулі»[2] і перекладається з англійської як «ловець»[джерело?]. Стоїть на озброєнні ВМС США. Призначена для прихованої постановки протичовнових бар'єрів на маршрутах розгортання стратегічних підводних човнів противника[3].
Концепція міни-торпеди типу «Кептор» полягає в поєднанні переваг морської міни і торпеди: якірна міна завчасно приховано виставляється на ймовірному маршруті руху підводного човна противника. Після приведення в бойовий стан активується блок виявлення і управління, оснащений шумопеленгатором, який здатен виявляти і класифікувати цілі на дистанції до 1 км (0,62 милі). Коли блок виявлення і управління класифікує ціль як ворожий підводний човен, спрацьовує механізм пуску бойової частини — торпеди. Голівка самонаведення торпеди Mk.46 Mod.4 активна гідроакустична з дальністю виявлення цілей 1500 м, здатна здійснювати пошук і наведення по кільватерному сліду, методом «по колу» і «змійка». Дальність ходу — 16,5 км (10,3 милі) при швидкості 28 вузлів.
Антиподом Mk.60 «Кептор» є самотранспортуєма торпеда-міна Мк.67 SLMM. Основою для її створення стала модифікована торпеда Mk.37 із зміненою бойовою частиною і системою самонаведення доповнена необхідними елементами для перетворення її на донну міну. Після пуску торпеда сама прямує в заданий район, де лягає на дно і перетворюється в морську міну.
Радянським аналогом Mk.60 «Кептор» став прийнятий на озброєння у 1983 році мінно-торпедний комплекс МТПК-1. Крім того до кінця 1980-х аналогічні комплекси отримали на озброєння флоти низки інших країн, зокрема ВМС Данії[3].
З появою у СРСР на початку 1960-х років ракетних підводних крейсерів стратегічного призначення — атомних підводних човнів з балістичними ракетами на борту, які несли загрозу ядерного удару по США, керівництвом ВМС США було реалізовано ряд наукових розробок, метою яких було запобігти розгортанню радянських РПКСП в позиційних районах Світового океану. Серед іншого, в Лабораторії військово-морських досліджень (NOL)[en] було розпочато розробку глибоководної неконтактної протичовнової міни нового покоління для ураження малошумних підводних човнів у віддалених районах океану. Як уражаючий елемент міни було обрано малогабаритну торпеду.
Виготовлення першої партії прототипів розпочала компанія Goodyear Aerospace[en]. Міна, яка отримала позначення Mark 60 і назву Captor була прийнята на озброєння у 1979 році. Вартість однієї міни станом на 1978 рік (перед початком серійного виробництва) складала 113.000 доларів США[4].
«Кептор» Mk.60 mod.0 виготовлялася в двох варіантах — для застосування з торпедних апаратів надводних кораблів і підволних човнів, а також для виставлення з повітря літальними апаратами. Останнє передбачало встановлення на міні парашутної системи, що дещо збільшувало її розміри і вагу. Найбільшу кількість мін цього типу — до 18 одиниць — можуть приймати на борт стратегічні бомбардувальники Boeing B-52 Stratofortress. Бойовий радіус цих літаків з урахуванням однієї дозаправки паливом в повітрі дозволяє здійснювати постановку мін практично в будь-якому районі Світового океану. Як мінні загороджувачі можуть використовуватися атомні багатоцільові підводні човни, приймаючи міни на борт замість частини торпед[3].
Модернізована Mk.60 mod.1, при збереженні основних характеристик міни Mk.60 mod.0, має змінену конструкцію якірного пристрою, що дозволяє використання міни на глибинах до 1000 м при заглибленні до 450 м, підвищену надійність системи класифікації цілей. За програмою Littoral Sea Mine Program (LSM) розробляється модифікація для мілких прибережних вод з торпедою Mk.54.
Глибоководна міна Mk.60 Captor являє собою комбінацію морської міни з бойовою частиною — торпедою, внаслідок чого вона має найбільшу зону ураження з усіх мін, що маються на озброєнні ВМС США. На відміну від мін попередніх поколінь з контактними і неконтактними підривачами, що спрацьовують при проходженні підводного човна в безпосередній близькості від них, апаратура «Кептор» здатна виявляти субмарину на дистанції до 1000—1500 м і класифікувати її за принципом «свій-чужий». Після цього звільняється торпеда, яка здійснює круговий пошук, наздоганяє і уражає ціль. Завдяки таким властивостям, прийняття Mk.60 Captor на озброєння мало зменшити потребу протичовнових сил у традиційних протичовнових мінних полях. Мінні загородження з мін «Кептор» можуть являти собою рубежі, мінні банки чи окремі міни на найбільш вірогідних маршрутах руху[5].
Основні елементи міни «Кептор» — контейнер з торпедою і стартовою системою, якірний пристрій з системою автоматичної установки контейнера на визначене заглиблення, апаратура автоматичної системи виявлення та класифікації цілей (для авіаційного варіанта — ще парашутна система).
Після потрапляння у воду контейнер завдовжки 3,6 м займає вертикальне положення на заданій глибині на якорі, що кріпиться мінрепом до її кормової частини. Гідростати відрегульовані на різний гідростатичний тиск, забезпечують установку контейнера з торпедою на задане заглиблення, яке залежить від глибини моря. При глибині місця до 230 м контейнер встановлюється в придонному положенні (за 7,5 м від дна). У районах з глибинами 230—400 м заглиблення контейнера дорівнює половині глибини місця, а при глибинах понад 460 метрів — 305 м. Термін служби міни після постановки — два-п'ять років. Роботи в бойовому стані — до півроку, після чого, з втратою заряду систем живлення, міна самознищується[5].
Переведення міни в бойовий стан і включення чергового каналу виявлення цілей здійснюється після відпрацювання приладу терміновості або за командою системи дистанційного керування. Первинне виявлення цілей здійснюється в режимі шумопеленгування. З метою економії електроенергії черговий акустичний канал включається на 30-50 секунд з подальшою п'ятихвилинною паузою. Після виявлення цілі пасивним черговим каналом включається активний канал, який за допомогою логічного пристрою здійснює остаточну класифікацію цілі і видає команду на пуск торпеди (класифікація за принципом «свій — чужий» здійснюється шляхом випромінювання кодованих акустичних сигналів в напрямку виявленої цілі і прийому відповідних сигналів, які автоматично перевипромінюють «свої» човни, оснащені спеціальною апаратурою; у разі виявлення «чужого» логічний пристрій визначає дистанцію до підводного човна і його курс, подає команду на заповнення контейнера водою, відкриття його кришки і пуск торпеди). Час від виявлення цілі до пуску Mk.46 mod.4 — близько однієї секунди.
Після відкриття клапана у верхній частині корпусу міни він заповнюється забортної водою, що призводить до зміни центрування контейнера і його нахилення. Після того, як тиск всередині корпусу зрівнюється із зовнішнім гідростатичним тиском, відкривається верхня кришка корпусу. Одночасно з цим запускається електродвигун торпеди, вона виходить з корпусу міни, здійснює циркуляцію у вертикальній площині і виходить на пошукову глибину. Тим часом контейнер заповнюється водою, втрачає плавучість і занурюється на дно. У торпеди, що вийшла з контейнера, починає працювати пасивна система самонаведення, яка здійснює програмний пошук. Передбачено кілька варіантів такого пошуку, основним з яких є циркуляції торпеди в горизонтальній площині до моменту захоплення цілі її головкою самонаведення, після чого останній перемикається на активний режим — торпеда зближується з ціллю до моменту спрацьовування її неконтактного підривача або удару об неї.
- ↑ Словник основних термінів та скорочень, які використовуються в НАТО / Міністерство оборони України. — К. : МП Леся, 2004. — С. 138. — ISBN 966-8126-44-0.
- ↑ Thomas, Vincent C. The Almanac of Seapower 1987 Navy League of the United States (1987) ISBN 0-9610724-8-2 p.191
- ↑ а б в Капитан 1 ранга Ю. Кравченко. Минное оружие в войне на море // Зарубежное военное обозрение. — 1990. — №9. — С. 47-55.
- ↑ Captor (англ.). US Naval Mines. Архів оригіналу за 12.01.2012. Процитовано 26.09.2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=,|8=та|5=(довідка) - ↑ а б Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — М. : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — 1250 с. — ISBN 5-98384-005-3.
- Captor (англ.). US Naval Mines. Архів оригіналу за 12.01.2012. Процитовано 26.09.2011.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=,|8=та|5=(довідка) - MK 60 Encapsulated Torpedo (CAPTOR) [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Military Analisis Network (англ.)
- United States of America Mines [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] NavWeaps — Naval Weapons, Naval Technology and Naval Reunions (англ.)
- Мины-торпеды Mk 60 CAPTOR и Mk 67 SLMM [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] Большая военная энциклопедия (рос.)