Китаїзація Тибету
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Китаїзація Тибету — довгострокова планомірна політика Комуністичної партії Китаю щодо культурної та етнічної асиміляції в Тибетському автономному районі. Китаїзація Тибету почалась в період культурної революції і продовжується й донині. Супроводжується знищенням релігійних та культурних пам'яток, скасуванням обов'язкового вивчення тибетської мови, а також спонсорованою урядом міграцією народу Хань, з метою розрідити етнічний склад регіону.
Після повернення до Тибету Далай-лами в 1912-му році і вигнання китайських військ з його території, де-факто Тибет отримав незначний період незалежності, аж до 1951 року. По завершенню Другої світової та громадянської війни відбулося утвердження комуністичної влади в Китайській Народній Республіці під керівництвом Мао Цзедуна, який майже відразу взяв курс на нову китайську присутність у Тибеті. У жовтні 1950 року Народно-визвольна армія увійшла в тибетський район Чамдо, здолавши опір тибетської армії. У 1951 році представники Тибету брали участь у переговорах у Пекіні з китайським урядом. Це призвело до угоди із сімнадцяти пунктів, яка офіційно закріпила суверенітет Китаю над Тибетом, але була відхилена нинішнім тибетським урядом у вигнанні. За наступні вісім років китайці знищили тибетську поштову, банківську, освітню системи, ліквідували місцеві засоби масової інформації, заборонили культурні заходи та зачилини державні установи Тибету.
Під час Культурної революції комуністичною владою було започатковано курс на боротьбу з релігійними установами та владою Далай-лами, шляхом проведення інформаційних кампаній, спрямованих на підрив авторитету уряду у вигнанні. У розсекречених радянських архівах, зокрема, є дані про те, що китайські комуністи, які отримували велику допомогу у військовій техніці від СРСР, широко використовували радянську авіацію для бомбардувань монастирів та інших каральних операцій у Тибеті. Лише у період між 1959 та 1961 відбулося звищення більшості з понад 6000 монастирів. Комуністична партія розгорнула кампанію організованого вандалізму проти культурних пам'яток у всій КНР, включаючи буддистську спадщину Тибету, багато памʼяток з того часу вважаються втраченими. Також було встановлено автономію, згідно якої передбачалося, що главою уряду буде етнічний тибетець, проте фактичну владу в ТАР має Перший секретар Тибетського автономного регіонального комітету Комуністичної партії Китаю, який ніколи не був тибетцем.