Клан Гейґ
Клан Гейґ (шотл. — Clan Haig) — один з кланів рівнинної частини Шотландії — Ловлендсу.
- Гасло клану: Роблю, що можу.
- Вождь клану: Високоповажний Александер Гейґ, 3-й граф Гейґ (нар. 1961)
- Резиденція вождя клану: Замок Бемерсайд-гауз
- Союзні клани: Воллес, Брюс
- Ворожі клани: Дуглас
Шотландський поет ХІІІ століття Томас Рімер у свій час проголосив пророцтво «Тайд» про те, що Гейґ буде володіти Бемерсайдом на віки вічні. Землі і замок Бемерсайд є у володіннях клану Гейґ ось уже 800 років — від часів засновника клану Петруса де Гейґа (гельск. — Petrus de Haga). Історик Олександр Нісбет (шотл. — Alexander Nisbet) стверджував, що клан Гейґ походить від піктів — найдавніших аборигенів Шотландії, можливо, походить від давніх бритів і таким чином належить до числа найдавніших шотландських кланів. Проте, очевидно, що прізвище вождів клану де Гейґ має норманське походження.
Вождь клану Гейґ — Петрус де Гейґ згадується як свідок у грамоті яка була дарована Річарду де Морвіллю — констеблю Шотландії в абатстві Драйберг у 1162—1188 роках. Петрус де Гейґ згадується у багатьох грамотах як «Домінус де Бемерсайд», пан Бемерсайда. Це вказує на те, що ще в ХІІ столітті клан Гейґ був сильним кланом в Шотландії і його вожді були багатими і впливовими магнатами у той час.
Де Гейґ був серед шляхтичів, яких звинуватили в викраденні Джона де Біссета за вбивство графа Атолла у 1242 році.
У ХІІІ столітті вожді клану Гейґ мали титул барона. Наприкінці ХІІІ століття король Англії Едвард І Довгоногий, користуючись тим, що трон Шотландії виявився вакантним, захопив Шотландію і змусив вождів шотландських кланів присягнути йому на вірність і підписати відповідний документ — «Рагман роллс» у 1296 році. Серед імен вождів шотландських кланів у цьому документі є і вождь клану Гейґ — барон Бемерсайд. Проте після цього вождь клану Гейґ підтримав повстання за незалежність Шотландії під проводом Вільяма Воллеса і брав участь у битві біля мосту Стіргінг у 1297 році. 6-й лорд Гейґ був в армії Роберта Брюса — майбутнього короля вільної Шотландії і брав участь у битві під Баннокберн у 1314 році, хоча в той час йому було лише 17 років. Потім він загинув під час битви під Галідон-Гіллом у 1333 році.
У 1449 році Гілберт Гейґ був командиром в лавах шотландської армії, яка перемогла англійську армію графа Нортумберленда в битві під Сарк. Гілберт Гейґ також виступив проти зростаючої моці клану Дуглас. Син Гілберта Гейґа — Джеймс Гейґ, був прихильником короля Шотландії Джеймса III. Коли король Яків III був убитий в 1488 році, вождь клану Гейґ був змушений переховуватися, поки він не уклав мир з молодим королем Шотландії Яковом IV.
У 1513 році Вільям Гейґ Бемерсайд загинув під час битви під Флодден. Проте, його син — Роберт Гейґ, XIV лорд Гейґ помстився за смерть батька під час битви під Анкрум-Мор у 1544 році, де він захопив в полон лорда Еверса — англійського командира. Лорд Еверс був поранений і Роберт Гейґ відніс його до замку Бемерсайд, де він помер кілька днів по тому і клан Гейґ поховав його в абатстві Мелроуз.
Протягом XVII століття клан Гейґ терпів гоніння за свої релігійні переконання. Вождь клану Вільям Гейґ — ХІХ лерд Гейґ був писарем короля Шотландії під час правління королів Англії та Шотландії Джеймса VI та Карла I. ХХІ лорд Гейґ — Ентоні Гейґ був переслідуваний за його членство в так званому «Товаристві друзів» — таємному релігійному товаристві, яке було потім заборонене в Шотландії та в Англії, і був кинутий за це за ґрати. У 1629—1630 роках чотири сини вождя були вбиті під час бойових дій на службі в короля Богемії.
У ХІХ столітті рід вождів клану Гейґ мало не урвався, коли маєтки клану успадкували три неодружені дочки вождя клану. Проте вони передали маєтки та посаду вождя клану кузену — полковнику Артуру Бальфуру Гейґу, що належав до гілки Клакманан і був прямим нащадком XVII лорда Гейґа. Він став XXVIII лордом і вождем клану Гейґ.
Резиденція вождів клану Гейґ — замок Бемерсайд-гауз був побудований у 1535 році з метою захисту від нападу англійців та ворожих шотландських кланів. У 1690 році замок був перебудований — були зроблені великі вікна та каміни. Потім замок неодноразово перебудовувався. Остання перебудова була здійснена Джорджом Гейґом, ІІ графом Гейґ, сином фельдмаршала Дугласа Гейґа, I графа Гейґа.
- Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 156—157.