Клан Мюррей

Клан Мюррей (шотл. — Clan Murray, гельск. — Clann Mhuirich) — клан Вуйріх — один з кланів гірської Шотландії (Гайленд).

Символи клану: гілка ялівцю, гілка рослини Rúscus aculeatus

Музика клану: «Горяни Атоллу».

Гасло клану: Furth fortune and fill the fetters — Знайти свою долю і скинути кайдани.

Історія клану Мюррей

Походження клану Мюррей

Клан Мюррей виник як відгалуження від клану Фрескін, що існував у ХІІ столітті. Шотландські історичні перекази стверджують, що клан Фрескін походить від піктів — давніх аборигенів Шотландії. Але історики схильні вважати, що Фрескін, що заснував клан, був з Фландрії, був фламанським лицарем, одним з тих безжальних польових командирів, які були найняти норманами для заспокоєння Британії після норманського завоювання Англії. Король Шотландії Девід І виховувався в атмосфері англійських звичаїв, прийшовши до влади, він наймав таких людей як Фрескін для утримання неспокійної країни Шотландії в покорі і спокою. І король найняв лицаря Фрескіна, подарував йому землі в західному Лотіані. У давні часи на півночі Шотландії було королівство піктів Морія або Мойрев (гельск. — Moireabh). Назва королівства дійшла до нас гельською мовою — невідомо як називали його самі пікти. Земля колишнього королівства Морія теж була подарована Фрескіну з метою покласти край піктським традиціям і піктським династіям місцевих вождів. Фрескін і його сини укладали шлюби з дочками місцевих вождів з династій Морії, щоб зміцнити свою владу (у піктів влада успадковувалась по жіночій лінії). Нащадки Фрескіна стали називати себе кланом Морії — Мойрев, що трансформувалося в назву клану Мюррей. Вожді клану Сазерленд походять від старшого онука Фрескіна — Х'ю де Морея. Вожді клану Мюррей походять від молодшого онука Фрескіна — Вільяма де Морея.

Сер Волтер Мюррей став лордом Ботвелл Клайдсдейл (шотл. — Lord Bothwell Clydesdale) завдяки шлюбу з дочкою вождя клану Оліфант. Він був регентом Шотландії у 1255 році. Він почав будівництво замку Ботвелл, що став наймогутнішею фортецею в Шотландії в той час. Замок був резиденцією вождів клану Мюррей до 1360 року. Потім цим замком заволодів клан Дуглас.

XIV століття — війна за незалежність Шотландії.

Від час війн за незалежність Шотландії клан Мюррей з самого початку підтримав повстанців, що боролись за незалежність Шотландії проти короля Англії Едуарда І. Клан приєднався до повстання Вільяма Уоллеса. Ендрю Мюррей був вбитий після битви біля моста Стірлінг у 1297 році. Була думка, що вся війна пішла б інакше, якби Ендрю Мюррей вижив — Шотландія швидше б здобула незалежність — Ендрю Мюррей був талановитим полководцем і міг стати королем Шотланії. Його сином був Ендрю Мюррей — IV лорд Ботвелл, ІІІ регент Шотландії, що одружився з Христиною Брюс — сестрою короля Шотландії Роберта Брюса. Він брав участь у битві під Халідон Хілл у 1333 році.

Титул лордів Ботвелл перейшов до клану Дуглас у 1360 році, коли вождь клану Мюррей — V лорд Ботвелл помер від чуми. Титул спочатку перейшов до його дружини Джоан — дочки Моріса Морійського, графа Страхерну. Титул лорда Ботвелл потім перейшов до Арчібальда Гріма — лорда Галловей, її другого чоловіка.

XV—XVI століття — війни кланів

У XV столітті почалися нескінченні конфлікти і війни клану Мюррей з сусідніми кланами. Однією з найбільш відомою клановою війною була битва під Кнокмері в 1490 році — клану Мюррей проти клану Драммонд.

Усередині клану Мюррей виникло багато гілок і септ, які почали змагатися за верховенство в клані. Так у XVI столітті септа Мюррей Туллібардін почала вважати, що саме вони є вождями всього клану Мюррей і використовувати герб вождів клану Мюррей. В цих претензіях вони опиралися на те, що вони походять від сера Молкольма — шерифа Перт у 1270 році, молодшого брата першого лорда Ботвелл. Септа Мюррей Туллібардін зміцнила свої позиції у 1586 році та в 1598 році, коли І граф Туллібардін був визнаний головним серед чисельних лайрдів Мюррей.

У 1562 році клан Мюррей підтримав Марію Стюарт, королеву Шотландії, що воювала проти Джорджа Гордона, IV графа Хантлі.

У 1594 році клан Мюррей воював на боці Арчібальда Кембелла — VII графа Аргайл, вождя клану Кемпбелл, брав участь у битві під Гленлівет проти Джорджа Гордона, І маркіза Хантлі, вождя клану Гордон.

XVII століття — громадянська війна

На початку XVII століття спалахнула смертельна ворожнеча між кланами Мюррей Бротон та Ханней. У результаті цієї війни клан Ханней був оголошений в Шотландії поза законом.

Сер Джон Мюррей — І граф Туллібардін отримав цей титул у 1606 році. Він одружився з Дороеєю Стюарт — спадкоємицею графів Атолл. Графство Стюарт Атоллське стало графством Мюррей в 1629 році, а в 1676 році за Джона Мюррея воно стало маркізатом.

Вождь клану Мюррей — Джеймс Мюррей — ІІ граф Туллібардін під час громадянської війни спочатку був активним прихильником короля Карла І, став одним з лідерів роялістів, підтримав Джеймса Грема , І маркіза Монтроз, захищав замок Блер у 1644 році, підняв чимало людей з свого клану боротися за короля. Брав участь у битві під Тіппермуйр у 1644 році.

XVIII століття — повстання якобітів

У 1703 році вожді клану Мюррей крім титулу графа та маркіза Атолл отримали титул герцога Атолл і отримали звання пера.

Джон Мюррей , маркіз Туллібардін був вбитий на війні з Францією в битві під Мальплаке у 1709 році. Йшла війна за іспанську спадщину між Францією та англо-голландсько-австрійським альянсом. У 1745 році лорд Джон Мюррей Хайлендський брав участь у битві при Фонтенуа.

У 1715 році у Шотландії спалахнуло повстання якобітів. Клан Мюррей підтримав якобітів. У битві під Шеріффмуйр брав участь Вільям Мюррей — маркіз Туллібардін.

У битві під Глен Шіл (гельск. — Glen Shiel) у 1719 році люди клану Мюррей на чолі з Вільямом Марреєм билися з урядовими військами. Вільям Мюррей був поранений. Потім втік до Франції. 25 липня 1745 він висадився в Шотландії з «Молодим Самозванцем» (Карлом Едвардом Стюартом) в Бородейл, щоб підняти Шотландію на нове повстання.

Перший герцог Атолл — молодший син лорда Джорджа Маррея був одним з лідерів якобітів, був організатором другого повстання якобітів у 1745 році. Старший син лорда Джорджа, майбутній герцог, навпаки підтримав британський уряд і англо-ганноверську династію. Під час битви під Престонпанс у 1745 році два британських полки 46 та 42 якими командували люди з клану Мюррей зітнулися з шотландським полком якобітів, яким командував лорд Джордж Мюррей. Джордж Мюррей продовжував боротьбу за справу якобітів. Він брав участь у битвах під Фолкерк та під Куллоден у 1746 році. Він помер у вигнанні в Нідерландах у 1760 році.

Після битви під Куллоден 27 квітня 1746 року якобіти були розбиті. Вільям Мюррей — маркіз Туллібардін здався містеру Буханану Друммакілському. Вільям Муррей був кинутий в лондонський Тауер, де він і помер 9 липня 1746 року. Лорд Джордж Мюррей втік на континент, зустрівся в Римі зі «Старим Претендентом» — Джеймсом Френсісом Едвардом Стюартом, який надав йому пенсію. Лорд Мюррей жив у багатьох місцях Європи і помер у місті Медемблік в Голландії 11 жовтня 1760 року у віці 66 років. Джон Мюррей Бротон, що був секретарем принца Карла Едуарда Стюарта пересварився з якобітами.

Замки клану Мюррей

Замок Блер — нинішня резиденція вождів клану Мюррей та герцога Атолл. Замок досить сильно перебудований, але основа нинішнього замку — старовинний замок ХІІІ століття. Колись цей замок належав клану Комін, потім клану Стюарт, але в 1629 році в результаті шлюбу замок перейшов клану Мюррей. Під час шотландської громадянської війни Джеймс Грем — І маркіз Монтроз використав цей замок збираючи сили для битви під Тіппермуйр. У 1653 році замок був обложений, узятий штурмом і частково зруйнований гарматами Олівера Кромвеля. Але замок був знову захоплений графом Атолл у наступному році. Джон Грем — І віконт Данді (Бонні Данді Клаверхауз) командував гарнізоном замку, а його тіло привезли туди після того, як був убитий в битві під Кіллікранкі в 1689 році. Під час повстання якобітів у 1745 році Карл Едуард Стюарт (Бонні Прінс Чарлі) залишився в замку. Але в наступному році замок був захоплений британською армією, потім якобіти спробували замок відбити. У 1787 році замок відвідав Роберт Бернс. У замку нині є музей горян Атоллу, які мають там свій щорічний збір. Незважаючи на те, що замок Блер досі є резиденцією герцога Атолл, вождь клану Мюррей зараз живе в Південній Африці, а замок Блер відкритий для громадськості як музей.
Замок Босуелл — в кількох милях на північний захід від Гамільтона, Південний Ланаркшир. Був власністю клану Мюррей з середини ХІІ століття і перейшов до них від клану Оліфант. Під час воєн за незалежність Шотландії замок захоплювався то англійцями, то шотландцями кілька разів. Замок був резиденцією англійського полководця Аймера де Валенсії — ІІ графа Пембрука, гарнізон замку здався шотландцям у 1314 році. Замок сильно постраждав від війни і не був повністю відновлений. Замок був перебудований Едвардом Балліолом, але у 1337 році він перейшов у власність Ендрю Маррея. У цьому замку лорд Мюррей помер від чуми у 1360 році. Замок став власністю клану Дуглас, потім графів Ангус, потім графів Босуелл, потім знову клану Дуглас та графів Форфар.
Замок Ормонд — відомий як замок Авох, у трьох милях на північний захід від Фортрозу на Чорному Острові, раніше був у власності клану Мюррей. Колись це був потужний замок, але зараз мало що від нього залишилося. Сер Ендрю Мюррей помер в замку Ормонд у 1338 році і земель перейшли клану Дуглас.
Замок Туллібардін — приблизно в двох милях на північ від Авхтерардера в Пертширі. Поруч каплиця, заснована сером Девідом Марреєм Туллібардінським в 1446 році і використовувалась, як місця поховання людей клану Мюррей починаючи з часів протестантської Реформації. Каплиця тепер під опікою товариства «Історична Шотландія» і відкрита для громадськості. Замок був власністю клану Мюррей з 1284 року і Ендрю Мюррей Туллібрандін використав замок під час битви під Дуплін Мур. Потім він був страчений за зраду в 1332 році.
Замок Хантінтауер — на північний захід від Перта, добре зберігся, складається з двох веж: одна XV століття і одина XVI століття. Замок належав клану Рутвен і був відомий як замок Рутвен, але був конфіскований, ім'я Рутвен було заборонено після змови Ґоврі в 1660 році. Потім замок став власністю Вільяма Маррея, графа Дізарт, потім Маррея Туллібрандіна, потім маркізав Маррея, потім герцога Атолл. Замок був місцем народження якобіта лорда Джорджа Маррея. Замок був проданий в 1805 році клану Мерсер, але нині замок є під опікою товариства «Історична Шотландія» і відкритий для громадськості.
Замок Балвайрд — у чотирьох милях на південь від мосту Ерн в Пертширі, добре зберігся, L-подібного плану, має вежу і будинок. Спочатку належав клану Барклай, але потім перейшов до клану Мюррей Туллібрадін у 1500 році.
Замок Сконе — в двох милях на північ від Перта, датується 1802, але включає стару частину замку, що побудована 1580 року. Колись давно в Сконе була столиця королівства піктів — Альби, столиця королівства Морія, столиця королівства Шотландія, були резиденції королів піктів та шотландців. Після Реформації замок Сконе перейшов клану Рутвен, але після заколоту Говрі, замок перейшов у власність клану Мюррей — замок був отриманий в нагороду — сер Девід Мюррей Ґосперті врятував життя короля під час змови. Володарі замку стали віконтами Стормонт у 1602 році і графами Менсфілд у 1776 році. У 1716 році Джеймс Френсіс Едуард Стюарт прибув в замок Сконе під час повстання якобітів. Джеймс Мюррей — V віконт втік до Франції після поразки повстання.
Замок Комлонгон — у восьми милях на південний схід від Дамфрісу, став власністю клану Мюррей Кокпул у 1331 році. Збереглась вежа і укріплений особняк.

Вождь клану Мюррей

Нинішнім вождем клану Мюррей є Брюс Мюррей — ХІІ герцог Атолл, маркіз Туллібардін, граф Атолл, граф Туллібардін, граф Страхтей і Стахдейл, віконт Балкухіддер, віконт Гленалмонд, лорд Мюррей Туллібардін.

Джерела

Clan Murray of Atholl Profile scotclans.com. Retrieved 10 November 2013.
Coventry, Martin. (2008). Castles of the Clans: The Strongholds and Seats of 750 Scottish Families and Clans. pp. 444—450. ISBN 978-1-899874-36-1.
Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 284—285.
Sutherland, Malcolm. «A Fighting Clan, Sutherland Officers: 1250—1850». Page 3. Avon Books. ISBN 1-897960-47-6.
Clan Murray History. electricscotland.com. Retrieved on 12 January 2013.
Mackay, Robert. (1829) History of the House and Clan of the Name MacKay. p.131 — 133. Quoting: 'Scots Acts of Parliament'.
MacKinnon, Charles. Scottish Highlanders. Barnes and Noble Publishing. 1995.
Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 162—163.
Loudon's Highlanders History. electricscotland.com. Retrieved on 12 January 2013.