Клаус-Юрґен Вреде

Клаус-Юрґен Вреде
Klaus-Jürgen Wrede
Народився19 серпня 1963(1963-08-19)[1] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мешеде, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняАрнсберг
Кельн Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьboard game designer, учитель музики, релігійний вчитель, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusКаркассонн Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайтkjwrede.de Редагувати інформацію у Вікіданих

Клаус-Юрґен Вреде (нім. Klaus-Jürgen Wrede), (нар. 19 серпня 1963, Мешеде) — німецький автор ігор.

Життя

[ред. | ред. код]

Вреде, який виріс у Арнсберзі, вивчав католицьку теологію та музику на вчителя, а також фортепіано та композицію у Вищій школі музики і танцю в Кельні та Кельнському університеті. Крім навчання на інструментах, таких як віолончель і фортепіано, він рано почав складати власні композиції. У 16 років він був лауреатом конкурсу «Jugend komponiert». До 2009 року Вреде працював викладачем музики та релігії у кельнській Георг-Бюхнер-Гімназії. Наразі він є незалежним автором ігор і живе в Геннефі.[2]

З моменту відвідування SPIEL '89 у Ессені його випадкове захоплення іграми перетворилося на велику пристрасть. У 1992 році його перша гра Scippo була майже готова до випуску у видавництві Hexagames, але видавництво стало банкрутом. Після цього Вреде спробував себе як автор книг. Під час дослідження для книги про Гентський вівтар він у 1999 році подорожував до Південної Франції, до району Каркассон, щоб вивчити історію катарів. Під час цієї подорожі у нього виникла ідея для гри, з якої згодом з'явилася гра Carcassonne. Разом із прототипом гри Mesopotamien він подав її до трьох видавництв. Вреде вважав Mesopotamien кращою за Carcassonne і був здивований, коли видавництво Hans im Glück Verlag погодилося видати Carcassonne ще на SPIEL '00. Він не міг передбачити, який успіх матиме гра в довгостроковій перспективі. На ярмарку було продано 2000 примірників Carcassonne, а з накладом близько 400 000 примірників гра швидко стала найбільш продаваною настільною грою в Німеччині. Ліцензії на гру були надані, зокрема, у США, Францію та Скандинавію. Його гра Mesopotamien з'явилася у 2005 році, а її розширення — у 2006 році.[3][4][5]

Це також призвело до розвитку та реалізації власних ігрових ідей. Вреде особливо приваблює впровадження історичних тем у сімейні ігри. Його ігри неодноразово входили до рекомендаційного списку журі «Гра року», зокрема, у 2012 році Rapa Nui.

У 2015 році вийшла його книга про Гентський вівтар, через яку він у 1999 році поїхав до Південної Франції, що стало поштовхом для створення Carcassonne.

Carcassonne

[ред. | ред. код]

Його перша гра Carcassonne була удостоєна бажаних титулів Гра року та Німецька ігрова премія у 2001 році. Наразі вийшло десять великих та понад 30 міні-доповнень до Carcassonne, а також понад десяток інших автономних ігор Carcassonne. До 2005 року Carcassonne була перекладена на 15 мов, і було продано понад п'ять мільйонів примірників. До 2015 року Carcassonne була перекладена на понад 25 мов, і було продано понад десять мільйонів примірників по всьому світу.[6][4][5]

Вреде сказав у 2016 році про Carcassonne:

Зараз люди хочуть або дуже прості ігри, або дуже складні. Все, що між цим, є складним. Я думаю, сьогодні, можливо, жодне видавництво більше не взяло б гру, як Carcassonne, тому що вона між ними.

— Клаус-Юрґен Вреде, Інтерв'ю з Ганною Шмітт у General-Anzeiger Bonn

Ігри

[ред. | ред. код]
  • 2000 Carcassonne — Гра року 2001, Німецька ігрова премія 2001, Гра ігор 2001
  • 2002 Carcassonne — Die Jäger und Sammler
  • 2002 Wirtshäuser und Kathedralen (1. Доповнення до Каркасон)
  • 2002 Krone & Schwert
  • 2003 Die Fugger
  • 2003 Händler und Baumeister (2. Доповнення до Каркасон)
  • 2003 Carcassonne — Die Burg
  • 2004 Carcassonne — Die Stadt
  • 2004 Carcassonne — Die Baumeister des Königs
  • 2004 Der Untergang von Pompeji
  • 2005 Drachenreiter
  • 2005 Burgfräulein und Drache (3. Доповнення до Каркасон)
  • 2005 Carcassonne — Neues Land
  • 2005 Mesopotamien
  • 2006 Anasazi
  • 2006 Der Turm (4. Доповнення до Каркасон)
  • 2007 Venedig
  • 2007 Abtei und Bürgermeister (5. Доповнення до Каркасон)
  • 2007 Carcassonne — Reiseedition
  • 2007 Graf, König und Konsorten (6. Доповнення до Каркасон)
  • 2008 Carcassonne — Mayflower
  • 2008 Das Katapult (7. Доповнення до Каркасон)
  • 2009 Albion
  • 2009 Carcassonne — Das Schicksalsrad
  • 2010 Brücken, Burgen und Basare (8. Доповнення до Каркасон)
  • 2010 Car(d)cassonne — Das Kartenspiel
  • 2011 Rapa Nui
  • 2011 Carcassonne — Jubiläumsedition
  • 2011 Carcassonne — Das Würfelspiel
  • 2012 Carcassonne Mini-Erweiterungen (1.–7.)
  • 2012 Carcassonne Winter-Edition
  • 2013 Carcassonne around the World — Südsee
  • 2013 Heroes of the Three Kingdoms
  • 2014 Schafe und Hügel (9. Доповнення до Каркасон)
  • 2014 Carcassonne around the World — Goldrausch
  • 2014 Carcassonne II (Нове видання)
  • 2015 Carcassonne — Star Wars Edition
  • 2015 Carcassonne — Über Stock und Stein
  • 2016 Carcassonne around the world — Amazonas
  • 2016 Die Baumeister des Collosseum
  • 2017 Mistkäfer!
  • 2017 Manege frei! (10. Доповнення до Каркасон)
  • 2017 Bali
  • 2018 Carcassonne — Safari
  • 2018 BLOXX!
  • 2018 One to 9
  • 2019 Calavera
  • 2019 Beam me up
  • 2020 Carcassonne — Jäger und Sammler 2020
  • 2020 Carcassonne Winter-Edition 2020
  • 2021 Kannste knicken
  • 2021 Carcassonne — 20 Jahre Jubiläumsedition
  • 2021 Carcassonne V3.0
  • 2022 Fire & Stone
  • 2022 Raccoon Robbers
  • 2022 ECHT SPITZE
  • 2022 Nebel über Carcassonne
  • 2022 Caral
  • 2023 ZERO HERO

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б BoardGameGeek — 2000.
  2. ↑ Ferdinand Knauß (14 жовтня 2001). Die harte Arbeit am Spielvergnügen. Welt am Sonntag. Процитовано 30 червня 2017.
  3. ↑ {{{Titel}}}. In: SpielDoch! 1/16. Nostheide Verlag, Memmelsdorf, S. 28f.
  4. ↑ а б Sabine Buchwald (28 січня 2015). Die Spielmacher. Süddeutsche Zeitung. Процитовано 25 липня 2016.
  5. ↑ а б Hannah Schmitt (16 квітня 2016). „Carcassonne ist in der Sauna entstanden“. General-Anzeiger Bonn. Процитовано 21 серпня 2016.
  6. ↑ Geschichte des Verlags. Hans im Glück Verlag. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 19 серпня 2016. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |archive-bot= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |offline= (можливо, |url-status=?) (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]