Командування ОЗС НАТО у Північній Європі

Об'єднані сили «Північна Європа»
Allied Forces Northern Europe
На службі1952 — 1994
НалежністьНАТО НАТО
У складіСоюзне командування у Європі
БазуванняКольсас, Норвегія

Командування ОЗС НАТО у Північній Європі (AFNORTH) — командування НАТО, яке існувало з 1952 по 2003 рік як частина командування ОЗС НАТО у Європі. Розташовувалося у Кольсасі поруч з Осло (Норвегія), через що було найпівнічнішим командуванням НАТО. У разі війни AFNORTH мало прийняти верховне командування над усіма об'єднаними військами в Норвегії, Данії та Німеччині на північ від Ельби/Гамбургу і на прилеглій морській території.

Історія

[ред. | ред. код]

Протягом більшої частини існування командування його головнокомандувачем (CINCNORTH) був британський адмірал або генерал. Начальником штабу завжди був німецький віце-адмірал. Командувач об'єднаними ВПС у Північній Європі, який в разі війни мав прийняти командування над усіма військово-повітряними силами НАТО в регіоні AFNORTH, безпосередньо підпорядковувався CINCNORTH і завжди був генерал-лейтенантом ВПС США. До керівництва AFNORTH також входили заступники з сухопутних, повітряних і морських операцій, якими завжди були данські або норвезькі генерал-майори або контр-адмірали.

До 1993 року головними підлеглими командуваннями AFNORTH були командування у Північній Норвегії, командування у Південній Норвегії і командування на підступах до Балтійського моря (BALTAP)[1]. BALTAP у свою чергу складалося з командувань AIRBALTAP, NAVBALTAP, LANDZEALAND (що відповідало за сухопутну оборону Зеландії та інших данських островів) та LANDJUT (командування сухопутними силами у Шлезвіг-Гольштейні та Ютландії). Командування LANDJUT відповідало за сухопутну оборону підступів до Балтійського моря з 1962 року. Штаб-квартира LANDJUT розташовувалась у Рендсбурзі (Німеччина), а сили командування складалися з 6-ї танкової гренадерської дивізії та данської дивізії Ютландія. У випадку війни LANDJUT мало бути посилено британською мобільною групою, в першу чергу 1-ю піхотною бригадою та деякими іншими силами[2].

30 червня 1994 року штаб-квартира AFNORTH у Кольсасі була розформована[3], а замість неї створена штаб-квартира командування ОЗС НАТО у Північно-Західній Європі (AFNORTHWEST) на авіабазі Хай-Вікем у Великій Британії[4]. Командування AFCENT, розташоване в Брюнсумі (Нідерланди), було перейменовано на AFNORTH. 3 березня 2000 року AFNORTHWEST було розформовано, а CINCNORTHWEST передав свої повноваження регіональному штабу AFNORTH. У 2004 році він був знову перейменований — на командування ОЗС НАТО Брюнсум.

Структура

[ред. | ред. код]

До 1993 року

[ред. | ред. код]

Командування ОЗС НАТО у Північній Європі (AFNORTH) зі штаб-квартирою в Кольсасі (Норвегія)

  • Командування ОЗС НАТО на підступах до Балтійського моря (BALTAP) зі штаб-квартирою в Карупі (Данія)
    • Командувач сухопутних сил ОЗС НАТО у Шлезвіг-Гольштейні і Ютландії (COMLANDJUT)
    • Командувач сухопутних сил ОЗС НАТО у Зеландії (COMLANDZEALAND)
    • Командувач об'єднаних військово-повітряних сил НАТО на підступах до Балтійського моря (COMAIRBALTAP) в Карупі
    • Командувач об'єднаних військово-морських сил НАТО на підступах до Балтійського моря (COMNAVBALTAP) в Карупі (раніше в Кіль-Хольтенау)
  • Командування ОЗС НАТО у Південній Норвегії (SONOR) зі штаб-квартирою в Ставангері
  • Командування ОЗС НАТО у Північній Норвегії (NON) зі штаб-квартирою в Буде

У 2000–2004 роках

[ред. | ред. код]

AFNORTH у цей період було регіональним командуванням AFCENT:

  • Два командування компонентами:
    • Командування об'єднаних військово-повітряних сил НАТО на Півночі (AIRNORTH) в Рамштайні (Німеччина)
    • Командування об'єднаних військово-морських сил НАТО на Півночі (NAVNORTH) в Норсвуді (Велика Британія)
  • Три об'єднаних субрегіональних командування:
    • Командування ОЗС НАТО Центр в Гайдельберзі (Німеччина)
    • Командування ОЗС НАТО Північний Схід в Карупі (Данія)
    • Командування ОЗС НАТО Північ в Ставангері (Норвегія)

Головнокомандувачі

[ред. | ред. код]

Головнокомандувачами AFNORTH були[3][5]:

  • 1951—1953 — адмірал сер Патрік Бринд
  • 1953—1956 — генерал сер Роберт Манзерг
  • 1956—1958 — генерал-лейтенант сер Сесіл Сагден
  • 1958—1961 — генерал-лейтенант сер Горацій Мюррей
  • 1961—1963 — генерал-лейтенант сер Гарольд Паймен
  • 1963—1967 — генерал-лейтенант сер Роберт Брей
  • 1967—1969 — генерал сер Кеннет Дарлінг
  • 1969—1972 — генерал сер Волтер Вокер
  • 1972—1974 — генерал сер Томас Пірсон
  • 1974—1977 — генерал сер Джон Шарп
  • 1977—1979 — генерал сер Пітер Вайтлі
  • 1979—1982 — генерал сер Ентоні Фаррар-Хоклі
  • 1982—1986 — генерал сер Річард Лоусон
  • 1986—1989 — генерал сер Джеффрі Хоулетт
  • 1989—1992 — генерал сер Патрік Палмер
  • 1992—1994 — генерал сер Гаррі Джонсон

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NATO Handbook, uploaded 1993. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 19 серпня 2014.
  2. ↑ UK Mobile Force Deployment. Архів оригіналу за 24 Вересня 2015. Процитовано 19 Серпня 2014.
  3. ↑ а б North Atlantic Treaty Organization, Senior officials in the NATO military structure, from 1949 to 2001 (PDF), архів оригіналу (PDF) за 10 Вересня 2013, процитовано 19 Серпня 2014
  4. ↑ For more on AFNORTHWEST, see Office of Public Information [Архівовано 21 Серпня 2014 у Wayback Machine.] accessed February 2009
  5. ↑ Army Commands (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2015. Процитовано 19 серпня 2014.