Континуум Гернсбека

Континуум Гернсбека
The Gernsback Continuum
Жанрнаукова фантастика, кіберпанк
Формаоповідання
АвторВільям Гібсон
Моваанглійська
Опубліковано1981
Країна Канада
Попередній твірДжонні Мнемонік (оповідання)
Наступний твірУламки голографічної троянди

«Континуум Гернсбека» (англ. The Gernsback Continuum) — науково-фантастичне оповідання американо-канадського письменника Вільяма Гібсона, вперше опублікована у антології «Universe 11» у 1981 році. Пізніше його було передруковано в збірці Гібсона «Burning Chrome» і в «Mirrorshades» під редакцією Брюса Стерлінга.

Головні герої

[ред. | ред. код]
  • Оповідач — американський фотограф і працівник «Берріс-Вотфорд».
  • Коен — знайомий головного героя, працівник лондонського видавництва «Берріс-Вотфорд».
  • Діалта Даунс — спеціаліст по архітектурі американських будівель, ініціаторка найновішого журналу «Берріс-Вотфорд».
  • Мерв Кін — журналіст-фрілансер знавець багатьох конспірологічних теорій.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Коен і Діалта Даунс поручають головному герою фотографувати американські будівлі для ілюстрованого журналу «Повітряне місто майбутнього: Завтра якого ніколи не було».

Головний герой фотографую каліфорнійські заправки, завод «Кока-Кола», кінотеатри п'ятого показу. Однак, готуючись знімати будівлю зразка мангівської марсіанської архітектури, бачить над собою літак, схожий на роздутий бумеранг із дванадцятьма двигунами.

Після цього, оповідач приїжджає до Мерва Кіна, і той йому пояснює йому, що побачене ним було «семіотичним привидом» (науково-фантастичний образ, який вкорінився у суспільство, що почало з'являтися їм у вигляді галюцинацій). Він рекомендує головному персонажу подивитися на телевізорі: ігрові шоу, мильні опери або порно[1].

Фотограф поїхав від Кіна, попередньо з'ївши «таблетку стимулятора, що кришиться». Після довгої поїздки на машині він зупинився на узбіччі і заснув, стомлений від втоми. Прокинувшись, він побачив місто Тусон втраченого майбутнього, ніби списаний з декорацій для фільмів «Метрополіс» і «Зовнішність майбутнього».

Завершивши роботу, фотограф виїхав у Сан-Франциско, взяв квитки на літак до Нью-Йорка і в спробі позбутися залишків видіння, що його лякали, купив газети з новинами про бензинову кризу та ядерну загрозу. У кіоску чоловік розказував йому «У якому божевільному світі ми живемо», на що головний герой відповів: «Або ще гірше він міг би бути ідеальним».

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Aguirre, Peio (1 вересня 2011). Semiotic Ghosts: Science Fiction and Historicism. Afterall: A Journal of Art, Context and Enquiry. Т. 28. с. 124—134. doi:10.1086/662977. ISSN 1465-4253. Процитовано 8 серпня 2022.
  2. William Gibson aleph - Adaptations. www.antonraubenweiss.com. Процитовано 8 серпня 2022.