Короній

Сонячне затемнення

Коро́ній (лат. Coronium < лат. corona — вінець, корона) — гіпотетичний хімічний елемент, існуванням якого на початку XX століття намагалися пояснити деякі емісійні спектральні лінії в сонячної корони.

Історія

Під час спостереження в Північній Америці повного сонячного затемнення, що сталося 7 серпня 1869 року, Чарлз Огастес Янг виявив спектральну лінію випромінювання слабкої інтенсивності із довжиною хвилі 530,3 нм у зеленій частині спектра корони. Через те, що ця лінія не співпадала зі спектральними лініями жодного з відомих тоді хімічних елементів, було висловлено припущення про виявлення на Сонці нового хімічного елемента, який Грюнвальд у 1887 році назвав «коронієм»^[1][2].

Гіпотеза про існування коронія отримала широке визнання завдяки тріумфу спектрального аналізу — відкриття на Сонці спектральним методом гелія (на 27 років раніше, ніж на Землі: 1868 і 1895 роки відповідно). Однак численні спроби виявити короній у земній атмосфері, мінералах і вулканічних газах виявилися марними або помилковими, так, в 1898 році, гаданий елемент був помилково виявлений у вулканічних газах, що випускаються Везувієм, групою італійських хіміків на чолі з Рафаэлло Насіні^[3].

Короній проіснував у науковій та навчальній літературі до опублікування в 1939 роботи астрофізиків Бенгта Едлена та Вальтера Гротріана з доказом, що спектральна лінія 530,3 нм належить тринадцяти разово іонізованному залізу (Fe¹³⁺, у спектроскопічних позначеннях [Fe XIV]). Інші спектральні лінії також були ідентифіковані з іншими забороненими переходами у багаторазово іонізованих атомах інших металів, наприклад Ni^14+[4]. Оскільки для такого високого рівня іонізації потрібна недосяжна в земних лабораторіях дуже висока температура, це стало одним із підтверджень екстремальної температури сонячної корони.

Місце в Періодичній системі хімічних елементів

На думку деяких вчених початку XX століття, цей елемент мав би бути, як і гелій, дуже легким інертним газом. У статті «Спроба хімічного розуміння світового ефіру» (1905)^[5] Д. І. Менделєєв розглядає короній як інертний газ з атомною масою меншою ніж у водню, відводячи йому місце у нульовій групі першого ряду, тобто перед воднем.

Таким чином, можна показати, що в першому ряду першим перед воднем існує елемент нульової групи з атомною вагою 0,4 (можливо, це короній Іонга).

— Менделеев Д. И. Основы химии. VIII изд., 1906 г., стр. 613

За оцінкою Менделєєва, короній мав би виявлятися в атмосфері Землі.

Див. також

• Гелій
• Небулій
• Спектральний аналіз

Примітки

1. Solar spectroscopy: Coronium. Cosmos Portal. Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 3 грудня 2011.
2. Gruenwald, A. (2 грудня 1887). On remarkable relations between the spectrum of watery vapour and the line spectra of Hydrogen and Oxygen. Chemical News. LVI (1462): 232. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022 — через Google Books.
3. New Chemical Element. The Daily Gleaner. 17 листопада 1898. с. 6. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 27 січня 2022.
4. Morison, Ian (2008). Introduction to Astronomy and Cosmology. Wiley-Blackwell. с. 61. ISBN 978-0-470-03333-3. Источник. Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
5. Менделеев Д. И. Попытка химического понимания мирового эфира. СПб., 1905

Джерела

• Менделеев Д. И. Учебник «Основы химии», VIII издание, Санкт-Петербург, 1906 год.
• Identification of Spectral Lines — History of Coronium.