Котов Костянтин Олександрович

Котов Костянтин Олександрович
Народився22 лютого 1985(1985-02-22)[1] (39 років)
Москва, СРСР
Країна Росія
Діяльністьпрограміст, активіст
Знання мовросійська
IMDbID 13174478

Костянтин Олександрович Котов (нар. 22 лютого 1985 року, місто Москва, РРФСР, СРСР) — російський громадський опозиційний активіст, друга людина, засуджена за так званою «дадінською» статтею 212.1, включеній до Кримінального кодексу РФ в липні 2014 року, — «Неодноразове порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи або пікетування»[2][3]. Боровся за звільнення українських військовополонених моряків, за звільнення Олега Сенцова, виступав проти російської анексії Криму[4][5][6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 лютого 1985 року в Москві[2][7]. Здобув вищу освіту. Працював програмістом[8] в компанії DSSL, що займається розробкою систем відеоспостереження[9].

З 2016 року активно займався громадською діяльністю: був одним з постійних організаторів безстрокового пікету на підтримку Олега Сенцова[10], неодноразово виступав за звільнення українських моряків та інших політв'язнів[11], допомагав фігурантам справи «Нової величі»[12] і аспіранту МГУ Азату Міфтахову[13].

10 серпня 2019 року Костянтин Котов був затриманий під час неузгодженої акції, а 5 вересня 2019 року засуджений на 4 роки ув'язнення в колонії загального режиму за статтею 212.1 КК РФ[14].

17 жовтня 2019 року Котов і обвинувачена у справі «Нової величі» Анна Павлікова уклали шлюб у будівлі СІЗО «Матросская Тишина», в якому містився Костянтин[15][16].

Кримінальне переслідування

[ред. | ред. код]

10 серпня 2019 роки після узгодженого мітингу на проспекті Сахарова у Москві Котов разом з частиною протестувальників продовжив ходу в бік Старої площі. Його затримали і залишили на дві ночі в ОВД «Соколина гора». Через два дні його відпустили під зобов'язання про явку для зустрічі з представником Слідчого комітету, а вже через кілька годин силовики викрутили йому руки, повалили на землю й відвезли на допит. О четвертій годині ранку в будинку Котова провели обшук. Цього дня порушено кримінальну справу[17]. 14 серпня Пресненський районний суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту на 2 місяці[18][19]. Поручителі Котова, в числі яких був і відомий російський політичний діяч Григорій Явлінський, просили м'якший запобіжний захід для обвинуваченого.

3 вересня 2019 року відбулося перше засідання по суті у Тверському районному суді міста Москви[20], а вже через два дні, 5 вересня 2019, Тверський районний суд засудив Котова до 4 років позбавлення волі в колонії загального режиму за статтею 212.1 КК РФ[21][22], при цьому єдиною людиною засудженою за цією статтею до Котова, був Ільдар Дадін[18], звільнений достроково за рішенням Верховного суду[23].

16 грудня 2020 року Костянтин Котов вийшов на свободу в зв'язку з закінченням терміну ув'язнення[24][25][26][27][28].

Премії і нагороди

[ред. | ред. код]

У грудні 2019 року Костянтин Котов був обраний читачами російської газети «Ведомости» Персоною року в номінації «Приватна особа»[29][30].

У червні 2020 року Костянтин Котов став лауреатом премії Бориса Нємцова[de] за 2020 рік[31][32]. «Це громадський активіст, політв'язень і просто мужня людина», — йдеться у заяві Фонду Бориса Нємцова.

Реакція

[ред. | ред. код]
Пікетувальниця за Костянтина Котова, Єкатеринбург, 6 грудня 2020 року

Арешт і вирок Котову викликали суспільний резонанс. На сайті Change.org була створена петиція з вимогою скасувати статтю 212.1 КК РФ і звільнити Костянтина Котова, яка набрала більш як сто тридцять тисяч підписів[33].

12 листопада Валерій Фадєєв, голова Ради з прав людини при президенті РФ, заявив, що він вважає важливим скликати комісію РПЛ з громадянських свобод і громадянської активності та оцінити відповідність покарань у «Московській справі», частина якої — справа Котова[3].

Марія Ейсмонт, адвокат МКА «Правовий експерт» у справі Котова, назвала справу Котова «маячнею» і прикладом репресій в Росії[34].

З жовтня 2019 року кожної п'ятниці поруч з більш як 17-ма станціями московського метрополітену за межами кільцевої лінії, проходять одиночні пікети (#метропікет) на підтримку політв'язнів, засуджених в рамках «московської справи», серед яких в першу чергу, К. Котов[35].

24 січня 2020 року Путін доручив новому Генпрокуророві Краснову розглянути законність і обґрунтованість обвинувального вироку Котову[36].

27 січня 2020 року Конституційний суд визначив переглянути справу Котова[37][38][39].

3 лютого 2020 року Генпрокуратура РФ звернулася з проханням до касаційного суду скоротити термін Котову з 4 до 1 року колонії[40][41][42].

2 березня 2020 року Другий касаційний суд скасував вирок, направив його на новий розгляд в Московський міський суд, залишивши Котова під вартою до 2 травня[43].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://memohrc.org/ru/defendants/kotov-konstantin-aleksandrovich
  2. ↑ а б Котов Константин Александрович | Правозащитный центр «Мемориал». memohrc.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  3. ↑ а б Фадеев предложил оценить соразмерность обвинений по делу о беспорядках в Москве (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  4. ↑ [[https://web.archive.org/web/20201217190441/https://www.radiosvoboda.org/a/news-kotov-rosiya-zvilnennia/31003285.html Архівовано 17 грудня 2020 у Wayback Machine.] Відомий російський активіст Котов, який виступав проти анексії Криму, звільнений із колонії, Радіо Свобода]
  5. ↑ [[https://web.archive.org/web/20201216065008/https://hromadske.ua/posts/rosijskij-aktivist-kotov-yakij-dopomagav-ukrayinskim-vijskovopolonenim-vijshov-na-volyu-cherez-pivtora-roku-uvyaznennya Архівовано 16 грудня 2020 у Wayback Machine.] Російський активіст Котов, який допомагав українським військовополоненим, вийшов на волю через півтора року ув'язнення Громадське]
  6. ↑ [[https://web.archive.org/web/20201216054441/https://babel.ua/news/56325-u-rosiji-z-koloniji-viyshov-aktivist-kotov-svogo-chasu-vin-dopomagav-ukrajinskim-viyskovopolonenim-moryakam Архівовано 16 грудня 2020 у Wayback Machine.] У Росії з колонії вийшов активіст Котов. Свого часу він допомагав українським військовополоненим морякам Бабель]
  7. ↑ 4 года за 4 акции протеста. Апелляция на приговор Константину Котову (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  8. ↑ Суд признал законным приговор программисту Котову за нарушения на митингах (рос.). РИА Новости. 20191014T1728+0300Z. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  9. ↑ «Он обязательно бы за меня вышел» (рос.). Новая газета. 31 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  10. ↑ У приемной администрации президента задержали трех активистов бессрочного пикета в поддержку Сенцова. Новая газета. 21 грудня 2018. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  11. ↑ Освобожденные украинские моряки собрали деньги на помощь российскому политзаключенному. ТСН-Украина. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
  12. ↑ У администрации президента прошли пикеты в честь вручения Сенцову премии Сахарова. Фото. Новая газета. 12 грудня 2018. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 21 грудня 2019.
  13. ↑ На суде по делу аспиранта МГУ Мифтахова задержаны два человека. Радіо «Свобода». 3 квітня 2019. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 21 грудня 2019.
  14. ↑ Задержание Константина Котова 10 августа. Радіо «Свобода». 6 вересня 2019. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 21 грудня 2019.
  15. ↑ TV Rain Inc (17 жовтня 2019). Константин Котов и Анна Павликова поженились в СИЗО. tvrain.ru. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  16. ↑ Фигурантка дела "Нового величия" и программист Котов поженились в СИЗО (рос.). РИА Новости. 20191017T1224+0300Z. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  17. ↑ Адвокат: против московского активиста возбудили дело по «дадинской» статье (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 1 листопада 2019.
  18. ↑ а б Суд арестовал Константина Котова, обвиняемого в нарушениях при проведении митинга (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  19. ↑ Активиста Константина Котова арестовали на два месяца по «дадинской» статье. Meduza. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  20. ↑ Суд по «дадинской» статье. Дело Константина Котова (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 1 листопада 2019.
  21. ↑ Информация по делу № 01-0300/2019 | Информация по уголовным делам первой инстанции | Информация по судебным делам | Сервисы | Тверской районный суд | Официальный портал судов общей юрисдикции города Москвы. mos-gorsud.ru. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 1 листопада 2019.
  22. ↑ Суд по «дадинской» статье. Приговор Константину Котову (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2019.
  23. ↑ 4 года за 4 акции протеста. Апелляция на приговор Константину Котову. Медиазона. 14 жовтня 2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 29 січня 2029.
  24. ↑ Гражданский активист Константин Котов освободился из колонии. ovdinfo.org. 16.12.2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  25. ↑ «Наверное, я счастлив»: активист Константин Котов вышел на свободу после полутора лет колонии. Дождь. 16.12.2020. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  26. ↑ Константин Котов выходит на свободу!. sotavision. 16.12.2020.
  27. ↑ Константин Котов | Первое интервью на свободе. RUSnews. 16.12.2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  28. ↑ «Это что, какого-то авторитета выпустили?» Как друзья встречали Константина Котова, вышедшего на свободу. novayagazeta.ru. 16.12.2020. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  29. ↑ 2019 - Персона года. Ведомости. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  30. ↑ Константин Котов стал персоной года по версии читателей «Ведомостей» (рос.). mbk.news. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
  31. ↑ Константин Котов стал лауреатом Премии Бориса Немцова. Deutsche Welle. 12 червня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 червня 2020.
  32. ↑ Константин Котов получил премию фонда Бориса Немцова. Meduza. 12 червня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 15 червня 2020.
  33. ↑ Петиция с требованием освободить Константина Котова набрала больше 100 тысяч подписей (рос.). Новая газета - Novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 11 листопада 2019.
  34. ↑ ОГФ (30 листопада 2019). Реформа судебной и правоохранительной системы. YouTube (рос.). YouTube. Процитовано 21 грудня 2019.
  35. ↑ В Москве у 17 станций метро проходят пикеты в поддержку политзаключенных (рос.). Новая газета - Novayagazeta.ru. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  36. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  37. ↑ Конституционный суд: дело Котова необходимо пересмотреть. Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  38. ↑ Telegram: Contact @pchikov. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  39. ↑ Константин Котов, активист — Огонек № 4 (5599) от 03.02.2020. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  40. ↑ Генрокуратура попросила смягчить приговор осужденному по «дадинской статье» Константину Котову до года колонии — МБХ медиа — новости, тексты, видео. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  41. ↑ Генпрокуратура попросила снизить срок Константину Котову до года колонии. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  42. ↑ Генпрокуратура просит снизить срок Котову до одного года — РИА Новости, 03.02.2020. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  43. ↑ Приговор Константину Котову отправлен на пересмотр (рос.). Deutsche Welle. 2 березня 2020. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 2 квітня 2022.