Ксені Жарден | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 5 серпня 1970 (54 роки) Ричмонд, США | |||
Країна | США | |||
Діяльність | журналістка, блогерка, письменниця | |||
Батько | Glenn B. Hammd | |||
Сайт: xeni.net | ||||
| ||||
Ксені Жарден у Вікісховищі | ||||
Ксені Жарден (уродж. Дженніфер Гемм, (5 серпня 1970, Ричмонд)) — американська блогерка, коментаторка цифрових медіа[1] та журналістка з питань технологічної культури[2]. Стала відомою під час ведення спільного блогу Boing Boing, співавторства Wired Magazine і Wired News та на роботі кореспондентки шоу Day to Day на National Public Radio. Працювала запрошеним коментатором з питань нових технологій для таких телевізійних мереж, як PBS NewsHour, CNN, Fox News, MSNBC та ABC.
Дженіфер Гемм народилася 1970 року в Ричмонді, штат Вірджинія, 5 серпня 1970 року. Її батько, художник Гленн Б. Гемм-молодший, помер у серпні 1980 року від бічного аміотрофічного склерозу. Вона пішла з дому в 14-річному віці, але продовжувалася навчатися в школі в Ричмонді.[3] Її брат, Карл М. Гамм, зберіг їхнє прізвище, відомий як диск-жокей із Ричмонда, штат Вірджинія, виступає під сценічним псевдонімом «DJ Carl Hamm» (раніше «DJ Carlito»).[4]
Раніше Жарден заявляла, що віддає перевагу імені «Ксені Жарден», а не власному імені.[3] «Xeni» є скороченням від «Xeniflores»,[5] тоді як «jardin» — іспанське та французьке слово, що означає «сад».[3] У травні 2021 року Жарден заявила, що це ім'я їй дав хтось, хто знущався над нею,[6] і тепер вона повертається до використання свого офіційного імені.[6]
До того, як стати журналісткою, працювала редактором сайту туристичного агенства «Traveltrust»[7], потім керівником відділу корпоративних вебтехнологій у «Latham & Watkins»[8], а потім працювала в «Quaartz», стартапі зі створення інтернет-календарів[9].
Її журналістська кар'єра розпочалася в 1999 році, коли працювала в Silicon Alley Reporter з Джейсоном Калаканісом, спочатку редакторкою, а потім віце-президентом материнської компанії Silicon Alley, Rising Tide Studios. У 2001 році стала незалежним автором для Wired та інших журналів, а в 2002 році почала писати в Boing Boing після того, як Марк Фрауенфельдер зустрів її на вечірці і запросив у співредактори.[3] Жарден писала Op-ed для Нью-Йорк таймс[10] та Лос-Анджелес Таймс. Ксені Жарден була основним джерелом статті в Ейдж, в якій розповідалося про культурну актуальність статей Вікіпедії,[1], а також джерелом статті в Нью-Йорк таймс, в якій обговорювалася участь Boing Boing у створенні інтернет-мему літаючого макаронного Монстра (Flying Spaghetti Monster).[11]
Жарден також займається теле- та радіотворчістю. У 2003 році вона почала брати участь у сегменті «Xeni Tech» для шоу Day to Day на NPR[12] і з'явилася як гість на NewsHour з Джимом Лерером, щоб обговорити рішення Вашингтон пост видалити їхній розділ коментарів (також Boing Boing).[13] Ксені виступала на CNN, Fox News, MSNBC та ABC World News Tonight,[3] і також взяла участь у шоу Pods and Blogs на BBC Radio 5, де обговорювалася її робота в Boing Boing.[14] Жарден працювала ведучою та виконавчим продюсером серії відео Boing Boing, що одержала премію Веббі.[15] «Boing Boing Video» (початкова назва «Boing Boing TV») спочатку пропонувався виключно на рейсах «Virgin America» у 2007 році[16]. Поряд з тематикою технологій та культури, з 2007 року Жарден висвітлює злочини під час громадянської війни в Гватемалі[17].
У 2008 році Жарден працювала виконавчим продюсером вебсеріалу SPAMasterpiece Theater.[18] Кожен епізод показує драматизацію спаму в електронній пошті, тоді як у пізніших епізодах гуморист Джон Ходжман драматизує прочитання спаму в електронній пошті. У третьому епізоді «Пісня про кохання Ксенії» Жарден читає власний спам в електронній пошті.[19]
Суперечка в червні 2008 року з приводу того, що Ксені Жарден видалила із загального перегляду всі дописи та посилання, пов'язані з секс-блогеркою Вайолет Блю, після розриву призвела до дискусій про журналістську етику і дотримання стандартів та медійну прозорість.[20]
1 грудня 2011 року Ксені Жарден оприлюднила в прямому ефірі результати свого першого аналізу на мамографі, який підтвердив позитивний діагноз раку молочної залози.[21] Після лікування та одужання Жарден стала відвертим прихильником Закону про доступне лікування у США.[22]
У 2012 році Жарден стала одним із перших прихильників Фонду свободи преси.[23] У грудні 2016 року, після суперечки з Джуліаном Ассанжем щодо передбачуваних стосунків між WikiLeaks та кампанією Трампа, вона вийшла з правління, посилаючись на стан здоров'я.[24] У лютому 2021 року Жарден залишила Boing Boing.[25]