Кулуар Нортона

Схема кулуарів з північного боку Евереста
Джомолунгма, Північна стіна. Червона лінія — Кулуар Нортона, синя, — Кулуар Горнбейна. Яскраво-зелена — стандартний північний маршрут сходження, блакитна — траверс Месснера (1980). Траверс Е. Ф. Нортона пролягав десь між блакитною і яскраво-зеленою лініями.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кулуар (значення).

Кулуа́р Но́ртона (англ. Norton Couloir), він же Великий кулуар (англ. Great Couloir) і Північний кулуар — гірський кулуар, ущелина, що круто піднімається, на Північній стіні[en] Джомолунгми (територія Тибетського автономного району КНР). Розташований на схід від вершини-піраміди і розширюється в 150 м нижче вершини. Через нього можливо обійти Три сходинки при сходженні на вершину з північного боку Джомолунгми, а також уникнути переходу по відкритому усім вітрам Північно-східному гребеню.

На тій же Північній стіні, але на захід від вершини, розташований Кулуар Горнбейна.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Кулуар був названий на честь британського альпініста Едварда Фелікса Нортона, учасника експедиції 1924 року. Він був першою людиною, що ступила в цю ущелину, і він же 4 червня 1924 року, не використовуючи кисневих приладів, зумів піднятися по цьому кулуару до висоти близько 8570 м н.р.м. Це стало світовим рекордом висоти сходження, що протримався багато років. Але зійти на вершину Джомолунгми Едварду Нортону так і не пощастило.

Соло-сходження Месснера

[ред. | ред. код]

Пройти по цьому кулуару далі за Едварда Нортона вдалося тільки 20 серпня 1980 р. італійському альпіністові Райнгольду Месснеру. Він теж йшов без кисневих балонів, але зумів самостійно дійти до вершини і повернутися, ставши першим альпіністом на цьому маршруті сходження.

Інші сходження через Кулуар Нортона

[ред. | ред. код]

У 1984 році австралійська експедиція успішно пройшла новий маршрут сходження на Джомолунгму. З Головного Ронгбука альпіністи відразу ж стали підійматися на Північну стіну і встановили свій Табір III біля нижнього входу в кулуар на висоті 7500 м н.р.м., а потім штурмовий табір на висоті 8150 м. Учасники тієї експедиції Тім Макартні-Снейп[en] і Грег Мортімер[en], що також не використали кисневі балони, 2 жовтня 1984 р. стали першими австралійцями, що досягли вершини Джомолунгми.[1]

У 2001 році молодий французький сноубордист Мазко Сиффреді[fr] здійснив перший в історії спуск на сноуборді з Джомолунгми — він спускався по Кулуару Нортона. Через рік він повернувся на Джомолунгму і спробував з'їхати на сноуборді по Кулуару Горнбейна, де і загинув.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Holzel Tom, Salkeld Audrey: In der Todeszone — Das Geheimnis um George Mallory; Goldmann, München 1999, ISBN 3-442-15076-0
  • Anker Conrad, Roberts David: Verschollen am Mount Everest — Dem Geheimnis von George Mallory auf der Spur; Heyne, München 1999, ISBN 3-453-17711-8
  • Messner Reinhold: Everest Solo; Fischer, Frankfurt 2001 — ISBN 3-596-15092-2

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ china ussr aaj1985.pdf Bartram, Geoffrey: Everest via the Great Couloir. In: AAJO 1985. S. 338[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ 020927 siffredi.html Everest Snowboarder Vanishes On Second Try. National Geographic. 27 вересня 2002. Процитовано 22 серпня 2011.