Ламахолот | |
---|---|
Самоназва | ата-ламахолот |
Кількість | бл. 300 тис. осіб (2010)[1] |
Ареал | Індонезія: провінція Східна Нуса-Тенґара |
Раса | суміш південних монголоїдів з меланезійцями |
Близькі до | мангараї, сика |
Мова | ламахолот, ларантука |
Релігія | католицизм, протестантизм, іслам, традиційні вірування |
Ламахолот або солорці (індонез. Suku Lamaholot) — народ в Індонезії, одна з корінних етнічних груп східного Флореса.
Поділяються на субетнічні групи: солорці, адонарці, ларантуки, левотобі, кеданги та ін. Рівень їхньої консолідації є невисоким.
Ламахолот живуть на сході острова Флорес та розташованих на схід від нього менших островах Солор, Адонара, Лембата (Ломблен). В адміністративному плані це округи Східний Флорес (індонез. Kabupaten Flores Timur) та Лембата (індонез. Kabupaten Lembata), провінція Східна Нуса-Тенґара. Кеданги розселені в межах районів Омесурі (індонез. Omesuri) та Буясурі (індонез. Buyasuri) на сході острова Лембата.
Район розселення ламахолотів належить до острівної вулканічної зони із серією вершин і низкою вулканів, серед яких найпомітнішим є стратовулкан Левотобі із двоголовою вершиною. Більша частина території вкрита луками, решта — це чагарникові зарості з вузькими рівнинами на узбережжі та уздовж берегів річок. Деякі річки наповнюються водою лише в сезон дощів. Рослинність варіює від луків до великих дерев на пагорбах, на прибережних пляжах є вкраплення пальм та евкаліптів.
Серед жителів узбережжя є багато моряків, рибалок, торговців. Ці групи населення відзначаються високим рівнем мобільності, багато їх часто перебуває за межами своєї етнічної території.
За різними оцінками чисельність ламахолот становить 150—200 тис. осіб.[2] У межах провінції Східна Нуса-Тенґара ламахолот (солорці) в 2010 році налічували 284 105 особи (6,08 % населення провінції)[1]. Офіційна статистика Індонезії зараховує ламахолот до числа народів Східної Нуса-Тенгари. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[1].
Мова — ламахолот, належить до малайсько-полінезійської групи австронезійської сім'ї. Вона споріднена з іншими мовами острова Флорес. Включає велику кількість діалектів, що об'єднуються з 3 групи: західну, яка має найбільшу кількість носіїв, а також центральну (південна Лембата) та східну (центральна Лембата). Деякі діалекти, зокрема адонара, іле-апе, лабелекан-мінгар, ламалера, ламатука, левоеленг, левотобі, левука, пайнара, іноді виділяють як окремі мови[3]. Окремо стоїть діалект кеданг на сході острова Лембата.
На острові Флорес ламахолот також розмовляють мовою ларантука, що є діалектом малайської мови.
Більшість віруючих — католики, але є також прибічники протестантизму, мусульмани-суніти, частина зберігає традиційні вірування[4]. Поширення католицизму тісно пов'язане з добою португальського панування в регіоні.
Традиційні культи — культи божеств (верховне божество Лера-Вулан-Танах Екан — «Сонце-Місяць-Земля»),[5][6] культи померлих (ніту), шаманство.
Це незавершена стаття про Індонезію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |