Легка атлетика на літніх Паралімпійських іграх

Австралiйський легкоатлет Джек Свіфт, 2012
Британська легкоатлетка Ханна Кокрофт, 2012

Легка атлетика на літніх Паралімпійських іграх вперше з'явилася у 1960[1].

Класифікація спортсменів

[ред. | ред. код]

Спортсменів класифікують на різні групи залежно від ступеня інвалідності. Система класифікації дозволяє спортсменам з однаковими порушеннями конкурувати на рівних. Атлети класифікуються на такі групи:

  • 11-13: спортсмени з порушеннями зору
  • 20: спортсмени з інтелектуальними порушеннями
  • 31-38: спортсмени з церебральним паралічем (31-34: на інвалідних візках)
  • 40-46: спортсмени з порушеннями, що впливають на роботу кінцівок та спортсмени з ампутованими кінцівками
  • 51-58: спортсмени на інвалідних візках на треку та спортсмени, що метають з положення сидячи

Номери класів також мають префікси «T», «F», «P», відповідно track (доріжки), field (поле) і pentathlon (п'ятиборство).
У кожному класі, перша цифра вказує на характер порушення спортсмена, а друга вказує на кількість функціональних можливостей.
Наприклад, бігун, що бере участь у класі 11 має або слабкий зір, або взагалі сліпий і використовує допоміжні засоби, щоб закінчити гонку. У той же час спортсмен, що має клас 13 має обмежений зір, але не використовує допоміжних засобів.

Марафон

[ред. | ред. код]

Класифікація спортсменів на групи для участі у марафоні визначається мірою, якою вони обмежені виконувати дисципліну. Визначені три класи:

  • Т12: спортсмени з порушеннями зору
  • Т46: спортсмени з порушеннями, що впливають на роботу однієї руки або спортсмени з ампутацією
  • Т54: спортсмени на інвалідних візках

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ IPC Athletics - News, Events & Paralympic Athlete Bios. www.paralympic.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 27 серпня 2016.