Лихачов Іван Олексійович

Лихачов Іван Олексійович
Народився	3 (15) червня 1896 Ozerenskaia^d, Веньовський повіт^d, Тульська губернія, Російська імперія[2][3]
Помер	24 червня 1956(1956-06-24)[1] (60 років) Москва, СРСР[1]
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	СРСР  Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лихачов.

Іван Олексійович Лихачов (15 червня 1896(18960615), село Озеренци Тульської губернії, тепер Тульської області, Російська Федерація — 24 червня 1956, місто Москва) — радянський державний діяч, один з організаторів радянської автомобільної промисловості. Директор Московського автомобільного заводу імені Сталіна (тепер Автомобільний завод ім. І. О. Лихачова). Член ЦВК СРСР 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Член ЦК ВКП(б) у 1939—1941 роках, кандидат у члени ЦК КПРС у 1956 році.

Біографія

Народився в селянській родині. У 1908 році закінчив сільську школу і влаштувався учнем в мідницьку майстерню Путиловського заводу у Санкт-Петербурзі. У 1908—1915 роках — слюсар Путиловського заводу.

Під час Першої світової війни з 1915 по 1917 рік служив матросом на Балтійському флоті.

Член РСДРП(б) з червня 1917 року.

У жовтні 1917 року був одним з організаторів загонів Червоної Гвардії в Гельсінгфорсі. У 1917—1921 роках служив командиром у військових частинах Червоної армії, працював у ВЧК.

У 1921 році направлений на профспілкову роботу. У 1921—1926 роках — завідувач господарського відділу, завідувач відділу зв'язку Московської губернської ради профспілок. Одночасно навчався у Московській гірничій академії, потім у Ленінградському електромеханічному інституті, але ці навчальні заклади не закінчив.

У 1926 — лютому 1939 року — директор Московського автомобільного заводу (АМО) (потім Заводу імені Сталіна (ЗІС)). У 1929 і 1930 роках Лихачов відвідав автомобільні заводи Німеччини та США, де ознайомився з принципами сучасного виробництва автомобілів.

5 лютого 1939 — 2 жовтня 1940 року — народний комісар середнього машинобудування СРСР.

У жовтні 1940 — червні 1950 року — директор Московського автомобільного заводу імені Сталіна (ЗІС). У роки німецько-радянської війни завод перебував у евакуації, постачав армії зброю та вантажівки.

У червні 1950 — серпні 1953 року — директор Московського машинобудівного заводу Міністерства авіаційної промисловості СРСР.

26 серпня 1953 — 31 травня 1956 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг СРСР.

11 — 24 червня 1956 року — міністр автомобільного транспорту і шосейних доріг Російської РФСР.

Похований в Кремлівській стіні на Красній площі Москви.

Пам'ять

У червні 1956 року постановою ЦК КПРС і РМ СРСР Московський автомобільний завод отримав його Івана Лихачова — ЗіЛ.

Нагороди та премії

• п'ять орденів Леніна (11.05.1933, 15.06.1956)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни I ступеня
• Сталінська премія ІІ ступеня (1949) — за розробку методу переведення потокового виробництва на випуск нової моделі автомашини без припинення випуску продукції

Примітки

1. Лихачёв Иван Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. https://ria.ru/20070615/67242140.html
3. http://www.veneva.ru/lib/Lihachev.html

Посилання

• Биографическая статья на официальном сайте АМО-ЗИЛ [Архівовано 12 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Биография [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Директор. И. А. Лихачев в воспоминаниях современников. — М.: Московский рабочий, 1971. — 278 с.