Кажуть, що функція f означена на опуклій підмножині дійсного векторного простору і така, що приймає додатні значення логарифмічно опукла чи суперопукла[1] якщо , композиція логарифмічної функції з f, це — опукла функція. Логарифм дуже сповільнює зростання початкової функції , отже якщо композиція зберігає властивість опуклості, то це повинно означати, що початкова функція була 'дійсно опуклою', звідси термін суперопукла.
Логарифмічно опукла функція f — це опукла функція, бо це композиція висхідної функція і функції , яка опукла за припущенням. Зворотнє твердження не завжди істинно: наприклад, — опукла, але — ні і тому не логарифмічно опукла. З іншого боку, — логарифмічно опукла, бо — опукла. Важливим прикладом логарифмічно опуклої функції є гамма-функція на множині додатних дійсних чисел.