Походив з впливового плебейського роду Кальпурніїв. Син Гнея Кальпурнія Пізон, консула 7 року до н. е., та Мунації Планціни. Спочатку мав ім'я Гней, але після справи Германіка вимушений був змінити його на Луцій.
У 19 році Кальпурній обіймав посаду квестораТиберія. У 20 році батько Гнея був звинувачений у образі величі римського народу та вбивстві Германіка, наклав на себе руки, не чекаючи вироку, й посмертно був визнаний винним. Гней не був причетний до його злочинів, тому сенат ухвалив видати йому частину спадщини, але зобов'язав змінити ім'я.
У 27 році Пізона обрано консулом разом з Марком Ліцинієм Крассом Фругі. У 36—37 роках займав посаду префекта Риму. Під час цього заарештував й допитав Євтихія, збіглого візника юдейського принца Агріппи, а згодом потім відправив його на о. Капрі до імператора Тиберія. Свідчення Євтихія привели до арешту його господаря, але у 37 році після смерті Тиберія, Пізон звільнив Агріппу з в'язниці відповідно до розпорядження нового імператора Калігули.
У 39—40 роках Пізон був проконсуломпровінції Африка. Проте імператор Калігула побоювався, що Пізон може розпочати повстання, тому передав військові сили в Африці з підпорядкування проконсула до командування незалежного легата.
На початку правління Клавдія — у 43—44 роках — Пізон обіймав посаду легата пропретора Далмації. Після цього відійшов від активно політичного життя.
Senatus consultum de Cn. Pisone Patre CIL 02—05, 900. (лат.)
Bengt E. Thomasson, Fasti Africani, Senatorische und ritterliche Ämter in den römischen Provinzen Nordafrikas von Augustus bis Diokletian, Paul Aströms Förlag, Stockholm 1996, S. 34, P 29. ISBN 91-7042-153-6. (нім.)